Рояль - Александр Новиков

Вы не были.

И не для вас играл рояль,

И не для вас играл рояль,

Играл для мебели.

В усмешке выбелив оскал

Сквозь дым презрительно,

Он за Бетховеном таскал

По нотам зрителя.

Мешалась фальшь у потолка

С ликерным запахом.

А им хотелось гопака

Вразмешку с Западом.

Чтоб три аккорда на ура

Всех в ряд поставили.

Пассаж по линии бедра

К фигурной талии…

И на локте, ко мне лицом,

Рыжеволосая

Глазела пасмурным свинцом

Над папиросою.

И подпирая инструмент

Пудовой похотью,

На вдох ловила комплимент

В гитарном хохоте.

Она права, на что ей Бах,

Орган прославивший —

Рояльных клавишей!

Она с собой не унесет

Ни ноты, к сведенью.

И я в отместку ей за все

Лупил в соседние.

Пошла в цыганский перепляс

«Соната Лунная»,

И загорланили: «Эх, раз,

Да семиструнная!..»

Полез частушечный мотив

Из-под прелюдий,

Хлестались к танцам на пути

Носы о груди.

Пошла паркету по спине

В галоп гимнастика,

И восхищались в стороне:

«Вот это — классика!»

Я бил злорадно, от души,

Тряслись берцовые.

В упор шептали: «Ну, спляши!..» —

Глаза свинцовые.

Хватали воздух кадыки,

И бусы бряцали,

И скалил белые клыки

Рояль с паяцами.

И вдруг завыл магнитофон

Протяжно, споено,

И все рванули на балкон:

«Вздохнуть с Бетховена!..»

Аккорд… И вспомнилось: как жаль,

Вы не были.

И не для вас играл рояль,

И не для вас играл рояль, —

Играл для мебели.

Ви не були.

І не для вас грав рояль,

І не для вас грав рояль,

Грав на меблі.

В усмішці вибіливши оскал

Крізь дим зневажливо,

Він за Бетховеном тягав

По нотах глядача.

Мішалася фальш у стелі

З лікерним запахом.

А ним хотілося гопака

Врозмішку із Заходом.

Щоб три акорди на ура

Усіх у ряд поставили.

Пасаж по лінії стегна

До фігурної талії…

І на лікті, як мені обличчям,

Рудоволоса

Глазіла похмурим свинцем

Над цигаркою.

І підпираючи інструмент

Пудовою пожадливістю,

На вдих ловила комплімент

У гітарному реготі.

Вона має рацію, на що їй Бах,

Орган, що прославив —

Рояльних кнопок!

Вона з собою не несе

Ні ноти, до відомості.

І я в помсту їй за все

Лупив у сусідні.

Пішла в циганську перетанку

«Соната Місячна»,

І загорланили: «Ех, раз,

Так семиструнна!..»

Поліз частушковий мотив

З-під прелюдій,

Хлісталися до танців на шляху

Носи про груди.

Пішла паркету по спині

Галоп гімнастика,

І захоплювалися в стороні:

«Ось це — класика!»

Я бив зловтішно, від душі,

Тряскалися гомілкові.

Впритул шепотіли: «Ну, спляши!..»

Очі свинцеві.

Хапали повітря кадики,

Ібуси брязкали,

І скелив білі ікла

Рояль з паяцами.

І раптом завив магнітофон

Протяжно, спойно,

І всі рвонули на балкон:

«Зітхнути з Бетховена!..»

Акорд… І згадалося: як шкода,

Ви не були.

І не для вас грав рояль,

І не для вас грав рояль, —

Грав на меблі.