Пять минут ходьбы - Александр Новиков

Пять минут ходьбы.

Солнце спину лижет.

В клумбы пала шерсть лисья.

Церковка звонит, и город снова рыжий.

С жалостью топчу листья.

А раньше было так: зеленый и упрямый,

Грудью нараспах, мне все в поклон столбы.

Да навеселе к рыжей и кудрявой —

Пять минут ходьбы.

Пять минут ходьбы.

Пять минут ходьбы.

И вот он, переулок —

Фонарям глаза повыбили.

Тих да гладок был, а нынче всклочен, гулок.

Выпью этот гул, пока не выпили.

А раньше было так: здесь загалдят вокзалом,

И родственники все встанут на дыбы.

— Ну, что же ты пришел?

Ведь я же все сказала…

— Так пять минут ходьбы.

Пять минут ходьбы.

Пять минут ходьбы.

И сирые собаки

Тычутся в ногах мордой.

И город мой — босяк в расписной рубахе,

Пьян, бедов — и тем гордый.

А раньше было так: и праздники — от бога,

И золото погон, и золото трубы.

А теперь одна вот в золоте — дорога.

Пять минут ходьбы.

Пять минут ходьбы.

Мне еще по струнам можется наотмашь,

По ветру слова бросая.

Да и сам в какую ни оденусь роскошь,

Голосит душа босая.

И раньше было так: лишь через пальцы свистнуть —

И мир перед тобой… Ах, если бы кабы

Каждому из нас прожитое втиснуть

В пять минут ходьбы.

В пять минут ходьбы.

Каждому из нас прожитое втиснуть

В пять минут ходьбы.

В пять минут ходьбы.

П'ять хвилин ходьби.

Сонце спину лиже.

У клумби впала шерсть лисья.

Церковка дзвонить, і місто знову руде.

З жалем топчу листя.

А раніше було так: зелений і впертий,

Груддю навстіж, мені все в поклон стовпи.

Так навеселі до рудої і кучерявої —

П'ять хвилин ходьби.

П'ять хвилин ходьби.

П'ять хвилин ходьби.

І ось він, провулок —

Ліхтарям очі повибили.

Тих та гладок був, а нині скуйовджений, гулок.

Вип'ю цей гул, доки не випили.

А раніше було так: тут загомонять вокзалом,

І родичі все встануть на диби.

—Ну, що ж ти прийшов?

Адже я ж все сказала...

— Так п'ять хвилин ходьби.

П'ять хвилин ходьби.

П'ять хвилин ходьби.

І сірі собаки

Торкаються в ногах мордою.

І місто мій — босяк у розписній сорочці,

П'яний, бідний - і тим гордий.

А раніше було так: і свята — від бога,

І золото погонів, і золото труби.

А тепер одна ось у золоті — дорога.

П'ять хвилин ходьби.

П'ять хвилин ходьби.

Мені ще по струнам може бути на розмах,

За вітром слова кидаючи.

Та і сам в яку ні одягну розкіш,

Голосить душа боса.

І раніше було так: лише через пальці свиснути —

І світ перед тобою... Ах, якщо би якби

Кожному з нас прожите втиснути

У п'ять хвилин ходьби.

У п'ять хвилин ходьби.

Кожному з нас прожите втиснути

У п'ять хвилин ходьби.

У п'ять хвилин ходьби.