Примадонна - Александр Новиков

«Примадонна» рыжей гривой гонит бриз,

Сучит ляжками.

А вприпрыжку с ней неистовый нарцисс

Под блестяшками.

А еще кордебалет, а на лобках —

Бирки с ценами.

И на махах все летят, как на пинках,

По-над сценою.

И фонтаны световые кверху дном

Бьют, как мочатся.

И глазеет городской Великий Гном —

Просто хочется.

Расстелили над озимыми брезент,

Мнут-кобенятся.

Вот вам, матушка Россия, и презент.

С возрожденьицем!

Припев:

А у девочки глазастой

Бьют ресницы, бьют, как ласты.

И плывет она глазами

По соленой по воде,

Где нарядами из тины

Щеголяют арлекины,

И кудахтают фрейлины

В позолоченной узде.

И затянутый в гипюре, стар и гнил,

Весь — в приказчика,

С головой дырявой истовый дебил

Прет из ящика.

Зимней вишни наглотался — не пропал

Босоногонький.

Что ж ты, матушка Россия?

Это бал.

Хоть убогонький.

Припев:

А у девочки глазастой

Бьют ресницы, бьют, как ласты.

И плывет она глазами

По соленой по воде,

Где нарядами из тины

Щеголяют арлекины,

И кудахтают фрейлины

В позолоченной узде.

Мне витрины городские — зеркала.

В них не молятся.

И душа моя — ан тоже из стекла —

Пни — расколется.

Но порежется с осколков целый мир,

Сладкий-лакомый.

Что ж ты, матушка Россия, этот пир —

С вурдалаками?

Припев:

А у девочки глазастой

Бьют ресницы, бьют, как ласты.

И плывет она глазами

По соленой по воде,

Где нарядами из тины

Щеголяют арлекины,

И кудахтают фрейлины

В позолоченной узде.

«Примадонна» рудою гривою жене бриз,

Сучить стеблами.

А підстрибом з нею шалений нарцис

Під блискучками.

А ще кордебалет, а на лобках —

Бірки з цінами.

І на махах все летять, як на стулях,

Понад сценою.

І фонтани світлові догори дном

Б'ють, як мочать.

І глазеет міський Великий Гном —

Просто хочеться.

Розстелили над озиминою брезент,

Мнут-кобеняться.

Ось вам, матінко Росія, і презент.

З відродженням!

Приспів:

А у дівчатка окористий

Б'ють вії, б'ють, як ласти.

І пливе вона очима

По солоній по воді,

Де вбраннями з|із|

Луготять арлекини,

І кудахтають фрейліни

У позолоченій вузді.

І затягнутий в гіпюрі, старий і гнил,

Весь — у прикажчика,

З головою дірявою шалений дебіл

Прет із скриньки.

Зимової вишні наковтався - не пропав

Босоногий.

Що ж ти, матінко Росія?

Це бал.

Хоч убогий.

Приспів:

А у дівчатка окористий

Б'ють вії, б'ють, як ласти.

І пливе вона очима

По солоній по воді,

Де вбраннями з|із|

Луготять арлекини,

І кудахтають фрейліни

У позолоченій вузді.

Мені вітрини міські — дзеркала.

У них не моляться.

І душа моя — ан також зі скла —

Пні — розколеться.

Але поріжеться з уламків цілий світ,

Солодкий-ласий.

Що ж ти, матінко Росія, цей бенкет—

З вурдалаками?

Приспів:

А у дівчатка окористий

Б'ють вії, б'ють, як ласти.

І пливе вона очима

По солоній по воді,

Де вбраннями з|із|

Луготять арлекини,

І кудахтають фрейліни

У позолоченій вузді.