Послушаем магнитофон - Александр Новиков

Погода дрянь, и на дороге гололёд,

Шныряет дворник по стеклу

Туда-сюда взад и вперёд.

Вот кто-то машет мне, пожалуй, подвезу,

Я не такси, но для неё готов на всем газу.

Остановлю, спрошу у ней перед капотом

Согласна ли на самый дальний перегон,

Ах, этот холод, этот транспорт по субботам,

Садись, послушаем магнитофон.

Мне лекарь музыка, и ночь всему судья,

На красный свет мой путь,

Опять среди житья бытья.

На самых диких виражах мотор не глох,

Машина хочет жить, как я на двух, а не на четырёх.

Как хорошо, что в эту ночь могу помочь я,

Кто непогодой с тёплым домом разлучен,

Кто в свете фар моих всплывает только ночью,

Садись, послушаем магнитофон.

Ну обругай, ну, назови меня лихач,

Нарочно нервы тереблю твои, пуская вскачь,

Гоню затем, чтоб нам не в спину смерть, а в лоб,

И чтоб из музыки тебя сейчас ничто не отняло б.

Кори меня, но не исчезни в вихре мутном,

По воле прочих невезений и препон,

Я отпущу педаль, но только рано утром,

Садись, послушаем магнитофон.

Я от тебя на полдороги без ума,

Гасите рыжие зрачки скорей в ночи, дома,

В поклоны рабские ослепших фонарей,

Наплюй машина светом фар, рубя их до корней.

Как хорошо, что эту ночь мы мечем в клочья,

И предрассудки бросив скорости на кон,

В конце пути оставим сплетням многоточья,

Садись послушаем, магнитофон.

Садись послушаем, магнитофон.

Садись послушаем.

Погода погань, і на дорозі ожеледь,

Ширгає двірник по склу

Туди-сюди туди й вперед.

Ось хтось махає мені, мабуть, підвезу,

Я не таксі, але для неї готовий на всім газу.

Зупиню, спитаю у неї перед капотом

Згідна на найдальшу перегін,

Ах, цей холод, цей транспорт по суботах,

Сідай, послухаймо магнітофон.

Мені лікар музика, і ніч всьому суддя,

На червоне світло мій шлях,

Знову серед життя буття.

На самих диких віражах мотор не глухий,

Машина хоче жити, як я на двох, а не на чотирьох.

Як добре, що цієї ночі можу допомогти я,

Хто непогодою з теплим будинком розлучений,

Хто у світлі фар моїх спливає тільки вночі,

Сідай, послухаймо магнітофон.

Ну обругай, ну, назви мене лихач,

Навмисне нерви смикаю твої, пускаючи стрибати,

Гоню потім, щоб нам не в спину смерть, а в лоб,

І щоб з музики тебе зараз ніщо не відібрало б.

Кори мене, але не зникнення у вихрі каламутному,

По волі інших невдач і виклад,

Я відпущу педаль, але тільки рано вранці,

Сідай, послухаймо магнітофон.

Я від тебе на півдороги без розуму,

Гасіть руді зіниці швидше вночі, вдома,

У поклони рабські осліплих ліхтарів,

Наплюй машина світлом фар, рубаючи їх до коренів.

Як добре, що цієї ночі ми мечемо в клапті,

І примхи кинувши швидкості на кін,

В кінці шляху залишимо пліткам багатокрапки,

Сідай послухаємо, магнітофон.

Сідай послухаємо, магнітофон.

Сідай послухаємо.