Попрошайка - Александр Новиков

Мир играет в цифры, в буквы,

В званья, в должность или в чин.

Мир играет даже в куклы

Всех цветов и величин.

Кукол разных-всяких шайка

Ходит-бродит по земле.

А я кукла-попрошайка,

Я живу себе в Кремле.

Я протягиваю ручку —

Научилась — будь здоров!

-

Выпрошать себе получку

У заморских спонсоров.

А попробуй, помешай-ка —

Полыхнет огнем земля!

Я ведь кукла-попрошайка

Из могучего Кремля.

Все могу я быстро, ловко —

Кто с такими пропадет?

Только дочь моя, воровка,

Все добро мое крадет.

Вот и ходят разговоры

И плодятся за спиной,

Что за мной все куклы-воры,

Как за каменной стеной.

Ну да бог с ним.

Пусть воруют.

Не мешали бы просить.

И живут себе — пируют

На земле, как в небеси.

А попробуй, помешай-ка —

Вмиг огрею булавой!

Я ведь кукла-попрошайка

С гордо поднятой главой.

Но постарела я, опухла,

И мерещится под век,

Будто я совсем не кукла,

А почти что человек.

Будто я и не просила.

Будто я и не крала.

Всю одежду я сносила,

Остальное пропила.

Так подайте ж на заплаты,

На прикрытье наготы!

Пожалейте, супостаты,

У последней, у черты!

Я б, быть может, не просила,

На чужое заря пасть,

Просто в матушке России

Больше нечего украсть.

Просто в матушке России

Больше нечего украсть.

Світ грає в цифри, букви,

Звання, посада або вчин.

Світ грає навіть у ляльки

Усіх кольорів і величин.

Ляльок різних-всяких зграя

Ходить-бродить по землі.

А я лялька-жебра,

Я живу собі в Кремлі.

Я простягаю ручку

Навчилася — будь здоровий!

-

Випрошувати собі получку

У заморських спонсорів.

А спробуй, перешкоди- —

Повхне вогнем земля!

Я ведь лялька-жебрак

З могутнього Кремля.

Все можу я швидко, спритно —

Хто з такими пропаде?

Тільки дочка моя, злодійка,

Все моє добро краде.

От і ходять розмови

І плодяться за спиною,

Що за мною всі ляльки-злодії,

Як за кам'яною стіною.

Ну так бог з ним.

Хай крадуть.

Не заважали б просити.

І живуть собі — бенкетують

На землі, як у небі.

А спробуй, перешкоди- —

Вмить огрею булавою!

Я ведь лялька-жебрак

З гордо піднятим розділом.

Але постаріла я, опухла,

І мріє під вік,

Ніби я зовсім не лялька,

А майже людина.

Наче я і не просила.

Ніби я не крала.

Весь одяг я зносила,

Решта пропилу.

Так подайте ж на латки,

На прикриття наготи!

Пошкодуйте, супостати,

В останньої, у риси!

Я б, можливо, не просила,

На чуже зоря впасти,

Просто в матінці Росії

Більше нічого вкрасти.

Просто в матінці Росії

Більше нічого вкрасти.