Полудурок - Александр Новиков

Скорый поезд черной сажей

Мажет небо, возит урок.

«Ах-ха-ха!..», — им бодро машет

Привокзальный полудурок.

Он блаженный, он свободный,

Машет бодро грязной лапой —

«Ах-ха-ха-ха…», — непригодный

Для суда и для этапа.

И меня когда-то так же

Решеченная карета

По бумажке с черной сажей

Впопыхах везла из лета.

По бумажке-приговору,

Огоньки в окне свечные.

Ах-ха-ха!

Бежать бы в пору,

Да собаки не ручные.

И меня ждала в постели,

Кудри белые просыпав,

Но колеса вдоль свистели,

Одурев от недосыпа.

И, казалось, в сон сквозь сажу

Кудри белые как ватман, —

Ах-ха-ха!

— войдут и скажут:

«Выходи, тебе обратно».

Но тонули в сером утре,

Где рассвет совсем не розов,

И желтели эти кудри

На нечесаных березах.

Сквозь вокзала закоптелость

Полудурка взгляд кристальный.

Ах-ха-ха!

Как мне хотелось

Поменяться с ним местами.

Скорый поезд черной сажей

Мажет небо, возит урок.

«Ах-ха-ха!..», — им бодро машет

Привокзальный полудурок.

Он блаженный, он свободный,

Машет бодро грязной лапой —

«Ах-ха-ха-ха…», — непригодный

Для суда и для этапа.

Полудурoк, полудурок — взгляд кристальный.

Ах-ха-ха!

Как мне хотелось

Поменяться с ним местами.

Швидкий поїзд чорною сажею

Маже небо, возить урок.

«Ах-ха-ха!..», — ним бадьоро махає

Привокзальний напівдурень.

Він блаженний, він вільний,

Маше бадьоро брудною лапою —

«Ах-ха-ха-ха…», — непридатний

Для суду і для етапу.

І мене колись так ж

Вирішена карета

По папірці з чорною сажею

Похапцем везла з літа.

За папірцем-вироком,

Вогники у вікні свічкові.

Ах-ха-ха!

Бігти би в пору,

Так собаки не ручні.

І мені чекала в ліжку,

Кудрі білі прокидані,

Але колеса вздовж свистели,

Одурівши від недосипу.

І, здавалося, у сон крізь сажу

Кучері білі як ватман, —

Ах-ха-ха!

— увійдуть і скажуть:

«Виходь, тобі назад».

Але тонули в сірому ранку,

Де світанок зовсім не троянд,

І жовтіли ці кучері

На нечесаних березах.

Крізь вокзалу закоптілість

Напівдурка погляд кришталевий.

Ах-ха-ха!

Як мені хотілося

Помінятися з ним місцями.

Швидкий поїзд чорною сажею

Маже небо, возить урок.

«Ах-ха-ха!..», — ним бадьоро махає

Привокзальний напівдурень.

Він блаженний, він вільний,

Маше бадьоро брудною лапою —

«Ах-ха-ха-ха…», — непридатний

Для суду і для етапу.

Напівдурок, напівдурень - погляд кристалічний.

Ах-ха-ха!

Як мені хотілося

Помінятися з ним місцями.