Письмо в редакцию - Александр Новиков

Мы — простые обитатели села,

Шлем вопрос вам про двуглавого орла,

Что на клубе приколоченный сутулится, —

Ожил вдруг и стал собой — ну чисто курица.

И кудахтами кудахчет непотребными,

Глядь, ан бошки не с коронами, а с гребнями,

Лапы то ли в кимоно, а то ли в помочах,

Гимнастическим под хвост подперты обручем.

То ль куриным гриппом, то ли паралитиком,

А то ль по облику сподобилась политикам,

Вдруг зашлася, затряслася, заболела —

Хорошо, в такем виде не околела.

Не поймет народ, напьется и рыдает:

На глазах какая птица пропадает!

Ведь холеная была, ан, глядь — паршивая,

И башка одна в пере, друга — плешивая.

Не поймет народ, в сомнениях сгорая,

Кто в ней первая башка, а кто вторая?

Норовит вторая первой гребень выдернуть,

А ей первая все метит глазья выклюнуть.

А может третью башку ей присобачить —

В три б заделалась драконом, не иначе.

Ничего не вышло с общей пуповиною,

Зато кажда со своею хвостовиною.

От того у нас один вопрос бесстыжий:

Может лучше ей одну-то — отчекрыжить?

Потому как на две — тело маловато,

Ну, а третьей — нам не вынести, ребята.

И с того ее раздрай обуревает,

Потому, как кур двуглавых не бывает.

Пух и перья мы и сами можем выдрать,

А которую чекрыжить — нам не выбрать.

И стучит она трубой по миске ржавой —

Это нынче ейный скипетр с державой.

Чует сердце, в этом виде ей не выжить.

Вы скажите, может обе отчекрыжить?

Чует сердце, в этом виде ей не выжить.

Вы скажите, может обе отчекрыжить?

Ми — прості мешканці села,

Шолом питання вам про двоголового орла,

Що на клубі прибитий сутулиться, —

Ожив раптом і став собою чисто курка.

І кудахтами кудахче непотрібними,

Дивись, ан бошки не з коронами, а з гребнями,

Лапи то чи в кімоно, а то ли в помочках,

Гімнастичним під хвіст підперти обручем.

То ль курячим грипом, то або паралітиком,

А то ль за обліку сподобилася політикам,

Раптом зашлася, затряслася, захворіла —

Добре, в такому вигляді не заколіла.

Не зрозуміє народ, нап'ється і ридає:

На очах який птах пропадає!

Адже випещена була, ан, дивись — паршива,

І башка одна в пере, друга — плешива.

Не зрозуміє народ, в сумнівах згоряючи,

Хто в ній перша голова, а хто друга?

Норовить друга перша гребінь висмикнути,

А їй перша все мітить очі виклюнути.

А може третю голову їй присобочити —

Утричі б стала драконом, не інакше.

Нічого не вийшло із загальною пуповиною,

Зате кожна зі своєю хвостовиною.

Від того у нас одне питання безсоромне:

Може краще їй — одну-отчекрижить?

Бо на дві — тіло обмаль,

Ну, а третьою нам не винести, хлопці.

І з того її розряд обурює,

Тому, як курей двоголових не буває.

Пух і пір'я ми і сами можемо видерти,

А яку чекрижити нам не вибрати.

І стукає вона трубою по місці іржавою —

Це нині її скіпетр із державою.

Чує серце, в цьому вигляді їй не вижити.

Ви скажете, може обидві відчекрижити?

Чує серце, в цьому вигляді їй не вижити.

Ви скажете, може обидві відчекрижити?