От «мохито» до «мохито» - Александр Новиков

Хлынет ночь легко и просто

На туземный теплый остров,

Где лежу я между небом и песком.

Где как яркая заплата

Перегретый диск заката

Упадёт за дальний берег прямиком.

Где-то лупят в барабаны

Островные хулиганы,

Запускают в небо вопли под салют.

Но среди курортной пьяни

Мне бы Северным сияньем

Полоснуть по небу вдруг схотелось тут.

По песочному крахмалу

Побреду на звуки вяло,

Где прибой и пляски вечны под луной,

Босиком в морской прохладе,

А волна следы загладит,

Потому что, ты не с морем, а со мной.

И давясь из рюмки узкой,

Вдруг припомню – я же русский!

–

Бросьте мерник, дайте водку и стакан.

Ведь, она со мной, а значит,

Погуляю я без сдачи

Под салют, угар сигарный и кан-кан.

Но тускнеют звезды хмуро,

На летящие купюры

Грустно смотрит островная рать –

Почему с такой красоткой

Обмываю счастье водкой?

Никогда и ни за что им не понять.

От «мохито» до «мохито»

Я тобой ещё напитан,

И с того не вспоминаю ни о ком.

Как стрела из арбалета

Мы ворвались в это лето

И напрасно пароход зовёт гудком.

Хлине ніч легко та просто

На тубільний теплий острів,

Де лежу я між небом та піском.

Де як яскрава латка

Перегрітий диск заходу

Впаде за далекий берег прямо.

Десь луплять у барабани

Острівні хулігани,

Запускають у небо крики під салют.

Але серед курортної п'яні

Мені б Північним сяйвом

Посмигнути по небу раптом захотілося тут.

За пісковим крохмалем

Побреду на звуки мляво,

Де прибій та танці вічні під місяцем,

Босоніж у морській прохолоді,

А хвиля сліди загладить,

Бо ти не з морем, а зі мною.

І давлячись з чарки вузької,

Раптом пригадаю – я ж російська!

-

Киньте мірник, дайте горілку та склянку.

Адже вона зі мною, а значить,

Погуляю я без здачі

Під салют, чад сигарний і кан-кан.

Але тьмяніють зірки похмуро,

На купюри, що летять

Сумно дивиться острівна рать

Чому з такою красунею

Обмиваю щастя горілкою?

Ніколи і нізащо не зрозуміти.

Від "мохіто" до "мохіто"

Я тобою ще напоїв,

І з того не згадую ні про кого.

Як стріла з арбалету

Ми вдерлися цього літа

І даремно пароплав кличе гудком.