Освободился - Александр Новиков

«Хватит сидеть в тюрьме, выходи!»

—

Проговорил мне начальник так ласково, —

Джина, и то, отпустил Алладин,

А что не вернешься в бутыль — верю на слово.

И вот он, шумит, вокзал, вот вагон,

Только окошечки не зарешечены.

Только садиться не надо бегом,

А проводница годится мне в дочери.

Припев:

Освободился, освободился —

Воля упала с неба в суму.

Словно влюбился, снова влюбился.

Только в кого, не пойму.

Вот этот город.

А ты кто такой?

Как вороные сюда тебя вынесли?

Можешь деревья трогать рукой —

Их не узнаешь, они уже выросли.

А за деревьями дом.

А в нем она.

На пианино бренчит, и — небеса в душе.

Может, засветятся окна с темна,

Может, одна и все так же не замужем.

Припев:

Освободился, освободился —

Воля упала с неба в суму.

Словно влюбился, снова влюбился.

Только в кого, не пойму.

Пару шагов во двор — вот и дружки.

Истосковались, поди, а толку ли?

Ни рылом, ни нюхом — тюремной тоски,

А разрисованы все наколками.

Каждый второй поседел, постарел,

А остальные толстеют от лени.

И хоть никто из них не сидел,

Ботают лучше меня, да по фене.

Припев:

Освободился, освободился —

Воля упала с неба в суму.

Словно влюбился, снова влюбился.

Только в кого, не пойму.

Значит, ударим в лады — в них ведь бьют.

И все заискрится бокалами пенными.

И спляшут они, и подпоют

С голыми, голыми, голыми стенами.

А напоследок еще вина —

Озеленить на душе проталины.

И позвонить.

А трубку возьмет она.

И скажет в сердцах: «Не туда попали вы».

Припев:

Освободился, освободился —

Воля упала с неба в суму.

Словно влюбился, снова влюбился.

Только в кого, не пойму.

«Досить сидіти у тюрмі, виходь!»

-

Промовив мені начальник так ласкаво,—

Джина, і то, відпустив Алладін,

А що не повернешся в бутль — вірю на слово.

І ось він, шумить, вокзал, ось вагон,

Тільки віконця не зарешечені.

Тільки сідати не треба бігом,

А провідниця годиться мені в дочки.

Приспів:

Звільнився, звільнився —

Воля впала з неба в суму.

Неначе закохався, знову закохався.

Тільки в кого, не розумію.

Ось це місто.

А ти хто такий?

Як вороні сюди тебе винесли?

Можеш дерева чіпати рукою —

Їх не знати, вони вже виросли.

А за деревами будинок.

А в ньому вона.

На піаніно гримить, і небеса в душі.

Може, засвітяться вікна з темноти,

Може, одна і все так само незаміжня.

Приспів:

Звільнився, звільнився —

Воля впала з неба в суму.

Неначе закохався, знову закохався.

Тільки в кого, не розумію.

Кілька кроків у двор — ось і дружки.

Виснажилися, мабуть, а?толку?

Ні рилом, ні нюхом — тюремної туги,

А розмальовані всі наколками.

Кожен другий посивів, постарів,

А інші товстіють від ліні.

І хоч ніхто з ніх не сидів,

Ботають краще за мене, так за феною.

Приспів:

Звільнився, звільнився —

Воля впала з неба в суму.

Неначе закохався, знову закохався.

Тільки в кого, не розумію.

Значить, вдаримо в лади, адже в них б'ють.

І все заіскриться келихами пінними.

І спляшуть вони, і підспівають

З голими, голими, голими стінами.

А наостанок ще вина —

Озеленити на душі проталіни.

І зателефонувати.

А трубку візьме вона.

І скаже в серцях: «Не туди потрапили ви».

Приспів:

Звільнився, звільнився —

Воля впала з неба в суму.

Неначе закохався, знову закохався.

Тільки в кого, не розумію.