Одни - Александр Новиков

Она была белой

И, будто голубка,

В мое ворковала плечо.

Божественно-смело

И ангельски-глупо,

И адски, при всем, горячо.

И рвал зло я цепи,

Что крылья спластали,

Замужество ей отменив.

И гром был как лепет,

И мы с ней летали

Одни.

Но в небе ночном

Голубям нет покоя,

Как нет и цветам оберег.

Летать перед сном –

Что это такое,

В ночной неполетной поре?

И сон был не нужен,

И будто не сжалясь,

Рассвет к расставанью звонил.

И в небе, как в луже,

Мы с ней отражались

Одни.

Как нервные крылья

Ресницы взлетали

И хлопали в сладком тепле.

Вот небо закрыли,

Но в небе едва ли

Есть то, что живет на земле.

Лететь да и – прочь бы!

–

Но крылья цеплялись,

Как будто не птицы они.

И к завтрашней ночи

Остаться боялись

Одни.

Вона була білою

І, ніби голубка,

У моє воркувала плече.

Божественно-сміливо

І ангельськи-дурне,

І пекло, при всім, гаряче.

І рвал зло я ланцюга,

Що крила спластали,

Заміжжя їй скасувавши.

І гром був як лепет,

І ми з ній літали

Одні.

Але в небі нічному

Голубям немає спокою,

Як ні і квітам оберіг.

Літати перед сном –

Що це таке,

У нічній непольотній порі?

І сон був не потрібний,

І ніби не жалкуючись,

Світанок до розлуки дзвонив.

І в небі, як в лужі,

Ми з ній відображалися

Одні.

Як нервові крила

Вії злітали

І плескали в солодкому теплі.

Ось небо закрили,

Але в небі ли|

Є то, що живе на землі.

Летіти да і – проти би!

-

Але крила чіплялися,

Начебто не птиці вони.

І до завтрашньої ночі

Залишитися боялися

Одні.