О женском атлетизме - Александр Новиков

Не тронь гантели, Клара,

Тебе еще рожать!

Не надо этим марам

В журналах подражать.

Ты, видимо, забыла,

Что «торс» — не значит — «бюст»,

И что избыток силы

Не есть избыток чувств.

Не надо, Клар, железа

И в три обхвата грудь —

К тебе и так не лезут,

Ты это не забудь,

Что в Древнем Риме бабы,

Хоть с гирей не дружны,

Хоть телом были слабы,

Зато в любви нужны.

А ты забыла это

И превращаешь дом

В отвалы вторчермета,

В сплошной металлолом,

Пуляешь эти ядра,

Метаешь молота —

Ах, Клара, нам не надо

Такая красота.

Соседских-то лелеют

И холят мужики,

И все меня жалеют —

Мне это не с руки.

И сравнивают хмуро,

Чуть только подопьют,

Мою с твоей фигурой —

Того гляди, побьют!

А взять твои подруги —

Таким не крикнешь: «Цыц!»

Надень на них подпруги —

Ну, чисто — жеребцы!

Они-то не за мужем,

Им, по всему видать,

Мужик не больно нужен —

Им с гирей благодать.

Меня же балерины,

Неровен час, прельстят —

Хожу, как на смотрины,

Один в Большой театр.

Там насмотрюсь — убиться!

А как приду домой,

Пощупаю твой бицепс —

И весь как неживой!

Ну, что ты за подруга?

Ну, что за красота?

Тебе быстpей кольчуга

Подходит, чем фата.

Чугунная булава

И прочий инструмент.

Ах, Клара, моя Клава,

Прости за комплимент.

Во сне и то нет сладу,

Кидает в дрожь и пот:

Ко мне, как к спортснаряду,

Любимая идет.

В четырнадцать подходов

Берет меня на грудь…

Не дайте стать уродом,

Спасите, кто-нибудь!

Не тронь гантелі, Кларо,

Тобі ще народжувати!

Не треба цим марам

У журналах наслідувати.

Ти, мабуть, забула,

Що «торс» - не означає - «бюст»,

І що надлишок сили

Не є надлишок почуттів.

Не треба, Клар, заліза

І в три обхвати груди —

До тебе і так не лізуть,

Ти це не забудь,

Що в Старому Римі баби,

Хоч із гірою не дружні,

Хоч тілом були слабкі,

Зате в любові потрібні.

А ти забула це

І перетворюєш будинок

Відвали вторчермета,

В суцільний металобрухт,

Куляєш ці ядра,

Мечаєш молота —

Ах, Кларо, нам не треба

Така краса.

Сусідських плекають

І холять мужики,

І всі мене шкодують —

Мені це не з руки.

І порівнюють похмуро,

Щойно підіп'ють,

Мою з твоєю фігурою—

Того дивись, поб'ють!

А взяти твої подруги —

Таким не крикнеш: «Циц!»

Одягни на них попруги

Ну, чисто — жеребці!

Вони-то не за чоловіком,

Їм, по всьому видно,

Чоловік не болісно потрібний —

Їм з гірою благодать.

Мене ж балерини,

Нерівний час, зваблять —

Ходжу, як на оглядини,

Один у Великий театр.

Там надивлюся — убитися!

А як прийду додому,

Помацаю твій біцепс

І весь як неживий!

Ну, що ти за подруга?

Ну, що за краса?

Тобі швидше кольчуга

Підходить, ніж фата.

Чавунна булава

І інший інструмент.

Ах, Кларо, моя Клава,

Вибач за комплімент.

У сні і не сладу,

Кидає в тремтіння і піт:

До мене, як до спортуснаряду,

Кохана йде.

У чотирнадцять підходів

Бере мене на груди…

Не дайте стати виродком,

Рятуйте, хтось!