О профессии древней - Александр Новиков

А намедни приехал ко мне своячок —

Деревенский, простой, от сохи мужичок.

Прикупить, пригубить, приобуться-одеться,

Да на баб городских, на живых наглядеться.

Я в делах позарез, по кадык был,

И от дел своих сбежать не мог никак.

Он в затылке почесал: мол, куды мне?

Я по горлу постучал: мол, в кабак.

И пошел он.

Душою и помыслом чист.

Улыбнулся ему на всю сдачу таксист.

За пятерку вошел, за червонец разделся,

А за два фиолетовых так разговелся!

Что оркестр взыграл за десятку

Рок-н-ролл с переходом на гопак.

И ударил Василий вприсядку —

Он был пьяный немножко дурак.

Загудело в нутре у него.

От и до.

И почуял Василий в себе Бельмондо.

Замахнул и пошел, как в селе на смотрины,

Ухватить, чтоб была, эх, не хуже Сабрины!

Но сказали экзотические телки:

— «Катерину», дядя Вася, приготовь.

(Что таить: на селе секс-потемки,

Засвети — просветим за любовь!)

Уронил потолок штукатурку в фонтан.

Залричали ему: «Ты вприсядку — вон там!»

Зазывали его две грудасто-плечистых.

«Рус, давай!», — ободрял пьяный хор интуристов.

Две девчоночки сквозь фирменные шмутки

Засветили ему прелести в дыму,

И спросил он их: «Вы, правда, проститутки?»

И тогда они ответили ему: !!!

А когда всю посуду собрали в мешок,

Сквозанул из Василия нервный смешок.

Выводили его как угонщика судна.

И вздохнула одна: «Деревенскому трудно…».

И помчал автоспецмед по столице,

Где маникюром не скальпированный чуть,

Он спросил еще: «Дадите похмелиться?»

И заплакал в протокол: «Домой хочу-у-у…».

Вот вам песня о профессии древней

И о сращивании города с деревней.

А негайно приїхав до мені своячок —

Сільський, простий, від сохи мужичок.

Прикупити, пригубити, придбатися-одягтися,

Так на баб міських, на живих надивитись.

Я в справах позаріз, по кадик був,

І від справ своїх втекти не міг ніяк.

Він у потилиці почухав: мовляв, куди мені?

Я по горлу постукав: мовляв, у кабак.

І пішов він.

Душою і помислом чистий.

Посміхнувся йому на всю здачу таксист.

За п'ятірку увійшов, за червонець роздягнувся,

А за два фіолетових так розговівся!

Що оркестр зіграв за десятку

Рок-н-рол з переходом на гопак.

І вдарив Василь навприсядки —

Він був п'яний трошки дурень.

Загуло всередині у нього.

Від і до.

І почув Василь у собі Бельмондо.

Замахнув і пішов, як у селі на оглядини,

Вхопити, щоб була, ех, не гірша за Сабрину!

Але сказали екзотичні телиці:

— «Катерину», дядьку Васю, приготуй.

(Що таїти: на селі секс-потемки,

Засвіти — просвітимо за любов!)

Впустив стелю штукатурку в фонтан.

Завричали йому: «Ти, присідку, он там!».

Закликали його дві грудасто-плечисті.

«Рус, давай!»,— підбадьорював п'яний хор інтуристів.

Дві дівчинки крізь фірмові шмутки

Засвітили йому принади в диму,

І спитав він их: «Ви, правда, повії?»

І тоді вони відповіли йому: !!!

А коли весь посуд зібрали в мішок,

Скрізанув із Василля нервовий смішок.

Виводили його як викрадача судна.

І зітхнула одна: «Сільському важко…».

І помчав автоспецмед по столиці,

Де манікюром не скальпований трохи,

Він спитав ще: «Даєте похмелитися?»

І заплакав у протокол: «Додому хочу-у-у…».

Ось вам пісня про професію стародавньої

І про зрощення міста з селом.