О названиях городов - Александр Новиков

Чудно так, что городов

Больше, чем правителей.

Смотришь: чуть только — «готов!»

—

Тут как тут славители.

Например: была ты — Тверь

С архи-древне-глиняной,

Ан преставился теперь,

И быть тебе — Калининым.

За примером не бежим —

Тьма примеров тьмущая.

Может, кто и заслужил

По такому случаю.

Но по мне, хоть ты герой,

По всем меркам вымерен —

Город выстрадай, построй,

А потом уж — именем.

Брежневка… Устиновка… Ворошиловка…

И без «ка» живут пока.

Ждут пинка.

Дико так, что в городах

Улицы столетние

Тихо канули в веках

Или ходят сплетнями.

Как там сказано у нас:

«Мир до основания…»

Нам разрушить — плюнуть раз.

И — лепи названия!

Брежневка… Устиновка… Ворошиловка…

И без «ка» живут пока.

Ждут пинка.

А на улицах — дома

С арками-порталами.

Коль велик был, жизнь сама

Ждет с инициалами.

Но коль бюст себе сваял

В лучший мир не прибранный —

Скоро вывеска твоя

Взвоет всеми фибрами!

Брежневка… Устиновка… Ворошиловка…

И без «ка» живут пока.

Ждут пинка.

Лики мутные икон

И тюрьма старинная

Звали город испокон

Катей, Катериною.

Имя стерли, вымели

Катьку слабополую,

И пошли, пошли, пошли

Слабые на голову.

Брежневка… Устиновка… Ворошиловка…

И без «ка» живут пока.

Ждут пинка.

Всех припомнить не берусь

Городов и званий я.

И, пожалуй, только Русь

Может дать названия.

Самозванцев же сорвать,

Вслед на разный лад свища,

И отныне называть

Ими только кладбища.

Сталинское… Брежневское… Ворошиловское…

Там, где похоронено лучшее людское.

Дивно так, що міст

Більше, ніж правителів.

Дивишся: тільки-но «готовий!»

-

Тут славителі.

Наприклад: була ти — Тверь

З архи-давньо-глиняної,

Ан переставився тепер,

І бути тобі — Калініним.

За прикладом не біжим —

Темрява прикладів темрява.

Може, хто і заслужив

З такої нагоди.

Але на мене, хоч ти герой,

За всіма мірками виміряний—

Місто вистраждай, збудуй,

А потім вже — ім'ям.

Брежнівка… Устинівка… Ворошилівка…

І без «ка» живуть поки що.

Чекають стусан.

Дико так, що в містах

Вулиці столітні

Тихо канули у віках

Або ходять плітками.

Як там сказано у нас:

«Світ до підстави…»

Нам зруйнувати - плюнути раз.

І— ліпи назви!

Брежнівка… Устинівка… Ворошилівка…

І без «ка» живуть поки що.

Чекають стусан.

А на вулицях — вдома

З арками-порталами.

Коли великий був, життя саме

Чекає з ініціалами.

Але коли бюст собі створив

На кращий світ не прибраний—

Скоро вивіска твоя

Викличе всіма фібрами!

Брежнівка… Устинівка… Ворошилівка…

І без «ка» живуть поки що.

Чекають стусан.

Обличчя каламутні ікон

І в'язниця старовинна

Звали місто споконвіку

Катею, Катериною.

Ім'я стерли, вимели

Катьку слабостатеві,

І пішли, пішли, пішли

Слабкі на голову.

Брежнівка… Устинівка… Ворошилівка…

І без «ка» живуть поки що.

Чекають стусан.

Усіх пригадати не берусь

Міст і звань я.

І, мабуть, лише Русь

Може дати назву.

Самозванців, що зірвати,

Слідом на різний лад нориці,

І відтепер називати

Ними лише цвинтарі.

Сталінське… Брежнєвське… Ворошиловське…

Там, де поховано найкраще людське.