На Восточной улице - Александр Новиков

На Восточной улице

На карнизах узких

Сизари красуются

В темно-серых блузках.

Тень ложится под ноги,

Я шагаю дальше,

Где клаксоны-окрики

Горло рвут до фальши.

Не спешу, как было я Два квартала выше,

Где такие милые

Три окна под крышей.

Где ронять мне выпало

Вздох обиды тяжкой,

Там сирень рассыпала

Белые кудряшки.

А еще два тополя

В побрякушках лунных

Мне листвой так хлопали

За лихие струны.

И в лады потертые

Вдавленное слово

Ветер мне развертывал

В переборы снова.

В песни да припевочки,

Словно ленты в косы,

Темноглазой девочке

Золотоволосой.

Буйствовал, досадовал,

Тенью мимо окон,

Да к щеке прикладывал

Непослушный локон…

Лет-то сколько минуло-

Посчитать -потеха!

Вроде как сединами

Потрясти приехал.

Да разве все упомнится-

Не прочтешь, как книжку-

Память-девка скромница,

Слов у ней не лишку!

А быть может блудница

Изменила напрoчь?

Посредине улицы,

Оступившись — навзничь…

На Східній вулиці

На карнизах вузьких

Сізарі красуються

У темно-сірих блузках.

Тінь лягає під ноги,

Я крокую далі,

Де клаксони-окріки

Горло рвуть до фальші.

Не поспішаю, як було я Два квартали вище,

Де такі милі

Три вікна під дахом.

Де кидати мені випало

Зітхання образи тяжкої,

Там бузок розсипав

Білі кучері.

А ще дві тополі

В брязкальцях місячних

Мені листям так ляскали

Заліхі струни.

І в лади потерті

Вдавлене слово

Вітер мені розгортав

У перебори знову.

У пісні та приспівочки,

Немов стрічки в коси,

Темноокою дівчинці

Золотоволосий.

Був, досадував,

Тінню повз вікна,

Так до щоці прикладав

Неслухняний локон…

Років-то скільки минуло-

Порахувати потіха!

Начебто сивиною

Потрясти приїхав.

Так хіба все згадається-

Не прочитаєш, як книжку-

Пам'ять-дівка скромниця,

Слів у неї не надлишку!

А може бути блудниця

Змінила геть?

Посеред вулиці,

Оступившись — горілиць…