Монета - Александр Новиков

Брошу, брошу я монету —

Вдруг да выпадет «орел»,

Полетаю с ним по свету,

Где ногами не добрел.

Полетаю, полетаю,

Ворочуся из степей

И, конечно, напугаю

Ваших белых голубей.

Белых-белых, слава Богу,

Что никто не изловил,

Что живут через дорогу

От любви.

Если выпадет мне «решка» —

Я не стану вешать нос.

Сяду я в тюрьму, конечно,

Понарошку, не всерьез.

Поворчу и поругаю —

Мол, судьбина — хоть убей!

И, конечно, напугаю

Ваших белых голубей.

Белых-белых, слава Богу,

Что никто не изловил,

Что живут через дорогу

От любви.

Брошу, брошу я монету,

Будто по ветру перо.

Ну, а вдруг монета эта,

Да и встанет на ребро?

Значит, будет жизнь другая,

Без полетов и скорбей,

Значит, я не напугаю

Даже ваших голубей.

Белых-белых, слава Богу,

Что никто не изловил,

Что живут через дорогу

От любви.

Я вчера монету бросил

Из открытого окна

И заждался на вопросе:

Чем вернется мне она?

И с небес она мигает:

Мол, терпения испей.

И летает, и пугает

Ваших белых голубей.

Белых-белых, слава Богу,

Что никто не изловил,

Что живут через дорогу

От любви.

Белых-белых, слава Богу,

Что никто не изловил,

Что живут через дорогу

От любви.

Что живут через дорогу

От любви.

Брошу, кину я монету —

Раптом так випаде «орел»,

Політаю з ним світом,

Де ногами не добрів.

Політаю, політаю,

Повертаюся із степів

І, звісно, ​​налякаю

Ваші білі голуби.

Білих-білих, слава Богу,

Що ніхто не зловив,

Що живуть через дорогу

Від любові.

Якщо мені випаде «решка» —

Я не стану вішати ніс.

Сяду я у в'язницю, звичайно,

Навмисно, не серйозно.

Повертаю і наругу —

Мовляв, доля — хоч убий!

І, звісно, ​​налякаю

Ваші білі голуби.

Білих-білих, слава Богу,

Що ніхто не зловив,

Що живуть через дорогу

Від любові.

Кину, кину я монету,

Наче за вітром перо.

Ну, а раптом монета ця,

Так і стане на ребро?

Значить, буде життя інше,

Без польотів і скорбот,

Значить, я не налякаю

Навіть ваших голубів.

Білих-білих, слава Богу,

Що ніхто не зловив,

Що живуть через дорогу

Від любові.

Я вчора монету кинув

З відкритого вікна

І зачекався на питанні:

Чим вона повернеться?

І з небес вона блимає:

Мовляв, терпіння стигни.

І літає, і лякає

Ваші білі голуби.

Білих-білих, слава Богу,

Що ніхто не зловив,

Що живуть через дорогу

Від любові.

Білих-білих, слава Богу,

Що ніхто не зловив,

Що живуть через дорогу

Від любові.

Що живуть через дорогу

Від любові.