Меня ещё не раз посадят в лужу... - Александр Новиков

Меня еще не раз посадят в лужу

И будут бить еще по голове,

И в половине тех, кому я нужен,

Останутся тогда надежные вполне,

Останутся надежные вполне.

Кому, когда и чем я был обязан –

Лишь батогам.

Их выкушал сполна.

Спасибо вам – вы отпустили разом,

И к ним теперь моя привычная спина.

И к ним теперь привычная спина.

За соль, и боль, и сломанные зубы

Еще не все получено сполна.

И в честь мою не все сыграли трубы –

Точнее говоря, пока всего одна.

Точнее говоря, всего одна.

О мой хребет сломали столько палок

И сколько, сколько вывезли воды.

Но все равно не крив он и не жалок,

У нас теперь во всем с ним полные лады.

У нас теперь с ним полные лады.

Я прям и зол без всякого притворства.

Уже полжизни где-то позади.

Но вдруг в горбах кончается упорство,

И некогда уже напиться на пути.

И некогда напиться на пути.

Но сколько дней пройдет в борьбе и скуке,

И что вокруг изменится, как знать?

И лучше, может быть, в жестокой муке

Спалиться, чем совсем без мук существовать.

Спалиться, чем без мук существовать.

Мене ще не раз посадять у калюжу

І битиму ще по голові,

І в половині тих, кому я потрібний,

Залишаться тоді надійні цілком,

Залишаться цілком надійні.

Кому, коли і чим я був зобов'язаний

Лише батогам.

Їх викушав сповна.

Спасибі вам – ви відпустили разом,

І до них тепер моя звична спина.

І до них тепер звична спина.

За сіль, і біль, і зламані зуби

Ще не все отримано сповна.

І на честь мою не всі зіграли труби.

Точніше кажучи, поки що лише одна.

Точніше, лише одна.

Про мій хребет зламали стільки палиць

І скільки, скільки води вивезли.

Але все одно не крів він і не жалюгідний,

У нас тепер у всьому з ним повні лади.

У нас тепер із ним повні лади.

Я прямий і злий без жодного удавання.

Вже півжиття десь позаду.

Але раптом у горбах закінчується завзятість,

І вже ніколи напитися на шляху.

І ніколи напитися на шляху.

Але скільки днів пройде в боротьбі та нудьзі,

І що довкола зміниться, як знати?

І краще, можливо, у жорстокому борошні

Спалитись, чим зовсім без мук існувати.

Спалитись, чим без мук існувати.