Медсестричка - Александр Новиков

Медсестричка — украшенье лазарета —

Пела песенки иголками звеня.

А моя казалось — все.

А моя, казалось — спета.

И она одна лишь верила в меня.

И не хворь меня терзала и не рана.

Не проросшее на памяти былье.

Не тюремная тоска.

Не пропитая охрана.

А глаза большие добрые ее.

Завтра лето.

Впрочем, тоже, что и осень.

Моет крышу лазаретного дворца.

Мне до первого птенца

дотянуть хотелось очень,

Что бескрылые горланят без конца.

И не повести мне в душу, не рассказы,

И не байки про чужое и свое.

Не гитарные лады,

Не приметы и не сглазы,

А глаза большие добрые ее.

Отлетает в небе пух — на синем белый.

Помету его в оконцах, как малец.

Мне на утро ни одна

никогда еще не пела.

Мне за всех отпел и вылетел птенец.

Завтра лето, завтра гулкая карета

Хлопнет дверью и меня уволочет.

Медсестричка, ангел мой,

Украшенье лазарета,

Спой мне песенку свою через плечо.

Медсестричка — прикраса лазарета —

Співала пісеньки голками лайки.

А моя здавалося все.

А моя, здавалося — заспівана.

І вона одна лише вірила в мене.

І не хвороба мене терзала і не рана.

Не проросле на пам'яті колишнє.

Не тюремна туга.

Не просочена охорона.

А очі великі добрі її.

Завтра літо.

Втім, теж, що й осінь.

Миє дах лазаретного палацу.

Мені до першого пташеня

дотягнутися хотілося дуже,

Що безкрилі горланять без кінця.

І не повісті мені в душу, не розповіді,

І не байки про чуже і своє.

Не гітарні лади,

Не прикмети та не пристріту,

А очі великі добрі її.

Відлітає в небі пух на синьому білий.

Посліду його в кінцях, як хлопець.

Мені на ранок жодна одна

ніколи ще не співала.

Мені за всіх відспівав і вилетів пташеня.

Завтра літо, завтра гулка карета

Хлопне дверима і мене звільнить.

Медсестричка, ангел мій,

Прикраса лазарету,

Заспівай мені пісеньку свою через плече.