Любимая моя - Александр Новиков

То сорвусь к земле, то парю,

Про любовь тебе говорю,

А хватило бы двух слов.,

Оторвать не могу глаз

И кружится от них голова,

Говорю в сотый раз про нас,

А слов-то нужно всего два.

Любимая, любимая моя.

Любимая, любимая моя.

Про разлуку ни слова, чур,

Это давняя наша боль,

Я с тобой говорить хочу

Про любовь, про любовь.

А выходит почти роман,

Почитаешь, захватит дух,

А рассыплется слов туман,

Так хватило бы только двух.

Любимая, любимая моя.

Любимая, любимая моя.

И останется тихой ночь,

Чтобы утро вдвоём начать,

А слова ни к чему, их прочь,

Про любовь лучше им молчать.

Тишина моя, тишина,

Как я много сказать хотел,

А только буква одна нужна,

Ласкогубая буква «л».

Любимая, любимая моя.

Любимая, любимая моя.

Любимая, любимая моя.

Любимая, любимая моя.

Любимая, любимая моя.

Любимая, любимая моя.

То зірвусь до землі, то парю,

Про кохання тобі говорю,

А вистачило би двох слів.,

Відірвати не можу очей

І кружиться від них голова,

Кажу в сотий раз про нас,

А слів-то потрібно всього два.

Кохана, кохана моя.

Кохана, кохана моя.

Про розлуку жодного слова, чур,

Це давній наш біль,

Я з тобою говорити хочу

Про кохання, про кохання.

А виходить майже роман,

Почитаєш, захопить дух,

А розсиплеться слів туман,

Так вистачило би лише двох.

Кохана, кохана моя.

Кохана, кохана моя.

І  залишиться тихою ніч,

Щоб ранок удвох почати,

А слова ні до чого, їх геть,

Про кохання краще їм мовчати.

Тиша моя, тиша,

Як я багато сказати хотів,

А тільки літера одна потрібна,

Лагідна літера «л».

Кохана, кохана моя.

Кохана, кохана моя.

Кохана, кохана моя.

Кохана, кохана моя.

Кохана, кохана моя.

Кохана, кохана моя.