Лётчик - Александр Новиков

Он был вор по кличке Лётчик,

По соседству в доме жил,

И вот так промежду строчек

Он со мною не дружил.

Угрожал он мне не мало

Из-за девочки одной,

Я б разбил ему хлебало,

Да он очень был блатной.

Хоть я был в годах моложе,

Лёгкий путь не выбирал,

Воровать умел я тоже

И на гоп немного брал.

А он Лётчик был законно,

Откликался без понтов,

Восемь раз летал с балкона

От хозяев и ментов.

Но однажды за стаканом

Мы смогли уразуметь

Что негоже уркаганам

Из-за бабы спор иметь.

И пошли мы с ним на дело

В этом пьяном кураже

Брать одну фатеру смело

На девятом этаже.

Но прогресса достиженье

Шло за нами по пятам,.

Пробежало напряженье

По сигнальным проводам

И случилось злое чудо,

Набежали мусора,

И я понял, что отсюда

Ноги делать нам пора.

При стечении народа

Жизнь поставлена на кон,

Нам осталось для отхода

Только небо и балкон.

А он медлил всё, зараза,

А потом и вовсе встал

И сказал, что он ни разу,

Бля, с девятых не летал.

А когда сломали двери,

Он и глазом не моргнул,

А я решил — судьбу проверю

И с балкона вниз порхнул.

Лишь бы цел был позвоночник,

Остальное нарастёт,

Я лечу гляжу как Летчик

Вниз в браслетиках идёт.

Вобщем, нам теперь дорога,

Что в пять годиков длиной,

Может дали бы немного,

Да уж очень он блатной.

Ну, а та, из-за которой

Мы рубились сгоряча,

Вышла замуж не за вора,

Говорят, за скрипача.

Ну, а та, из-за которой

Мы рубились сгоряча,

Вышла замуж не за вора,

Говорят, за скрипача.

Вышла замуж не за вора,

Говорят, за скрипача.

Він був злодій за кличкою Льотчик,

По сусідству в будинку жив,

І ось так проміж рядків

Він зі мною не дружив.

Погрожував він мені не мало

Через дівчинку одну,

Я б розбив йому хліба,

Так він дуже був блатний.

Хоч я був у роках молодший,

Легкий шлях не вибирав,

Красти вмів я теж

І на гоп трохи брав.

А он Льотчик був законно,

Відгукався без понтів,

Вісім разів літав з балкона

Від господарів та ментів.

Але одного разу за склянкою

Ми спромоглися зрозуміти

Що негідно уркаганам

Через бабу суперечку мати.

І пішли ми з ним на справу

У цьому п'яному куражі

Брати одну фатеру сміливо

На дев'ятому поверсі.

Але прогресу досягнення

Ішло за нами по п'ятах,.

Пробігла напруга

По сигнальним дротам

І сталося зле диво,

Набігли сміття,

І я зрозумів, що звідси

Ноги робити нам час.

При збігу народу

Життя поставлено на кін,

Нам лишилося для відходу

Тільки небо та балкон.

А він повільнив все, зараза,

А потім і зовсім встав

І сказав, що він ні разу,

Бля, з дев'ятих не літав.

А коли зламали двері,

Він і очима не моргнув,

А я вирішив — долю перевірю

І з балкона вниз пурхнув.

Аби цілим був хребет,

Решта наросте,

Я лікую дивлюся як Льотчик

Вниз у браслетиках йде.

Втім, нам тепер дорога,

Що в п'ять років довжиною,

Може дали би трохи,

Так уже дуже він блатної.

Ну, а та, через яку

Ми рубалися з гарячого,

Вийшла заміж не за злодія,

Кажуть, за скрипаля.

Ну, а та, через яку

Ми рубалися з гарячого,

Вийшла заміж не за злодія,

Кажуть, за скрипаля.

Вийшла заміж не за злодія,

Кажуть, за скрипаля.