Лифтёрша - Александр Новиков

Жила в полуподвале

Лифтерша тетя Валя,

А с нею вместе взрослый жил сынок.

Он налегал на кашу

И вымахал с папашу,

И помогал мамаше всем, чем мог.

За то, что папа маму бил вот здесь, в полуподвале,

Сыночек папу с корешем живьем четвертовали —

Хороший, в общем, добрый был сынок.

Хороший был сынок.

Во время перестройки

Он спал в тюремной койке —

Червончик за папашу отбывал.

Но в лифте ездил дядя,

Который мамы ради

Всё это дело в урну заховал.

И вот вернулась к Ванечке проказница-свобода,

А папа был в гробу уже тому четыре года.

И Ваня снова — шасть!

— в полуподвал.

И Ваня шасть — в полуподвал.

Ах, дело молодецкое,

Ах, выпуклость недетская

Ему явилась в лифте как-то раз.

Прошлась, вихляя бедрами,

И страсть руками бодрыми

Схватила Ваню крепко в тот же час.

И с этой страстью Ванечка в обнимку ночевали

В холодном, неприветливом и злом полуподвале,

И понапрасну мучили матрас.

И мучили матрас.

Но жизнь-то — «фифти-фифти»,

И как-то в этом лифте

С ней Ванечка до полночи застрял,

Он делал к ней движенья,

Он делал предложенья,

И этим, безусловно, покорял.

И он признался ей в любви легко и неформально:

Всего два раза спереди и один раз нормально —

На чем внимание особо заострял.

Внимание особо заострял.

Проигрыш

И надо здесь сказать бы,

Что дело вышло — к свадьбе,

Пять лет тому, как папа был в гробу.

Ведь мама меж перила

Тот лифт остановила

И тем решила Ванину судьбу.

И ездит теперь Ванечка на «Мерсе» да на «Порше» —

Ах, вот что значит вовремя не спящая лифтерша,

Пусть даже с тремя пядями во лбу.

А папа им завидует в гробу.

А папа им завидует в гробу.

Жила в напівпідвалі

Ліфтерша тітка Валя,

А з нею разом дорослий жив синок.

Він налягав на кашу

І вимахав з папашу,

І допомагав мамці всім, чим міг.

За те, що тато маму бив ось тут, у напівпідвалі,

Синочок тата з корешем живцем четвертували —

Хороший, загалом, добрий був синок.

Гарним був синок.

Під час перебудови

Він спав у тюремному ліжку.

Червончик за татку відбував.

Але в ліфті їздив дядько,

Який мами заради

Всю цю справу в урну заховав.

І ось повернулася до Ванечки пустунка-свобода,

А тато був у труні вже тому чотири роки.

І Ваня знову — шість!

— в напівпідвал.

І Ваня шість — у напівпідвал.

Ах, справа молодецька,

Ах, опуклість недитяча

Йому з'явилася в ліфті якось.

Пройшлась, вируючи стегнами,

І пристрасть руками бадьорими

Схопила Ваню міцно в ту ж годину.

І з цією пристрастю Ванечка в обійму ночували

У холодному, непривітному і злом напівпідвалі,

І даремно мучили матрац.

І мучили матрац.

Але життя- — «фіфті-фіфті»,

І якось у цьому ліфті

З ній Ванечка до півночі застряг,

Він зробив до неї рухи,

Він робив пропозиції,

І цим, безумовно, підкорював.

І він визнаний їй в любові легко і неформально:

Всього два рази спереду і один раз нормально—

На чому увагу особливо загострював.

Увага особливо загострювала.

Програш

І треба тут сказати би,

Що діло вийшло — до весілля,

П'ять років тому, як тато був у труні.

Адже мама між поруччям

Той ліфт зупинила

І тим вирішила Ванину долю.

І їздить тепер Ванечка на «Мерсі» та на «Порше» —

Ах, ось що означає вчасно не спляча ліфтерка,

Нехай навіть із трьома п'ядями в лобі.

А тато ним заздрить у труні.

А тато ним заздрить у труні.