Корявый танец - Александр Новиков

Мне день прожить – какой пустяк!

–

Но в нем всего мне было мало.

Через дорогу был кабак,

Там громко музыка играла.

Казалось, мне дорожки нет

Ни мостовой туда, ни лунной.

Но музыкант играл куплет

И душу рвал, как рвутся струны.

И я пришел, уставил штоф,

Готов на всякую отраду.

И только был я не готов

К ее чарующему взгляду.

Но музыкант играл куплет –

Как будто был мне на подмоге.

Из всех дорог прямее нет,

Когда несут к ней сами ноги.

Нам руки были как силки.

Ночь не бывает навсегда.

Под утро мы как голубки

С ней разлетелись – кто куда.

Душой поранившись слегка,

Прошлись по острому ножу.

Есть что-то в песнях кабака

И в танце, что для куражу.

Ах, где ты, где ты от стыда румянец,

Когда желанья входят нагишом?

Мы танцевали с ней корявый танец –

Всем было плохо!

–

А нам с ней было хорошо.

Мені день прожити – яка дрібниця!

-

Але в ньому всього мені мало.

Через дорогу був шинок,

Там голосно грала музика.

Здавалося, мені немає доріжки

Ні бруківки туди, ні місячної.

Але музикант грав куплет

І душу рвав, як рвуться струни.

І я прийшов, уставив штоф,

Готовий на будь-яку втіху.

І тільки був я не готовий

До її чарівного погляду.

Але музикант грав куплет -

Начебто був мені на підмозі.

З усіх доріг прямо немає,

Коли несуть самі ноги.

Нам руки були, як сили.

Ніч не буває назавжди.

Під ранок ми як голубки

З нею розлетілися – хто куди.

Душою поранившись злегка,

Пройшлися гострим ножем.

Є щось у піснях кабака

І в танці, що для куражу.

Ах, де ти, де ти від сорому рум'янець,

Коли бажання входять голяка?

Ми танцювали з нею кострубатий танець –

Усім було погано!

-

А нам із нею було добре.