Корабль - Александр Новиков

Без криков – «ура!»

–

и без залпов салюта,

На винт намотав только мили и дни,

Приходит корабль,

не меняя маршрута,

И с пристанью ночь коротают они.

А завтра в тиши,

резать волны готовый,

Нацелится в путь и станет трубить.

И снова души

не пускают швартовы,

И снова до встречи их надо рубить.

Огни маяка –

звезды в небе полночном, –

В какие б корабль не манили края,

С причала рука –

все компасы точно

Признают – она самый верный маяк.

Корабль – это я.

И парус, и мачты.

И путь мой туда,

где небо и море без дна.

Корабль – это я.

И мне на удачу,

На новую встречу все машет с причала она.

Без криків - "ура!"

-

і без залпів салюту,

На гвинт намотавши тільки милі та дні,

Приходить корабель,

не змінюючи маршруту,

І з пристанню ніч бавлять вони.

А завтра в тиші,

різати готовий хвилі,

Націлиться в дорогу і стане трубити.

І знову душі

не пускають швартови,

І знову до зустрічі їх треба рубати.

Вогні маяка

зірки в небі північному,

В які б корабель не манили краю,

З причалу рука –

всі компаси точно

Визнають – вона найвірніший маяк.

Корабель – це я.

І вітрило, і щогли.

І шлях мій туди,

де небо та море без дна.

Корабель – це я.

І мені на удачу,

На нову зустріч все махає з причалу вона.