Капкан - Александр Новиков

Она проходила рядом,

Себе улыбалась мило.

А я стрелял в нее взглядом,

Но все выходило – мимо.

И был он похож на пулю,

На полный огня снаряд.

Но взгляд мой попал в другую

Несколько раз подряд.

К обрыву, вдоль самых кромок –

И вот, мы уже в полете.

Бывает удачным промах,

Которого вы не ждете.

Как будто «бенгальским» с бала

Сверкнул ее взгляд, крича,

И с первого раза попала.

И вот она, у плеча.

Та осень была колючей –

В ней золото не горело.

– Нам выпал красивый случай, –

Сказала она, как спела.

Прости и прощай.

Так надо.

И помни, других любя –

Я тоже стреляла взглядом

В другого, а не в тебя.

Босиком на ноже мысли пляшут кан-кан,

Задувают свечу.

Ее руки на шее моей – капкан,

Из которого – не хочу.

Вона проходила поряд,

Собі посміхалася мило.

А я стріляв у неї поглядом,

Але все виходило – повз.

І був він схожий на кулю,

На повний вогонь снаряд.

Але погляд мій потрапив до іншої

Декілька разів поспіль.

До кручі, вздовж самих крайок –

І ось ми вже в польоті.

Буває вдалим промахом,

Якого ви не чекаєте.

Наче «бенгальською» з балу

Блискнув її погляд, кричачи,

І з першого разу влучила.

І ось вона, біля плеча.

Та осінь була колючою –

У ньому золото не горіло.

– Нам випав гарний випадок, –

Сказала вона, як заспівала.

Пробач і прощавай.

Так треба.

І пам'ятай, інших люблячи –

Я теж стріляла поглядом

В іншого, а не в тебе.

Босоніж на ножі думки танцюють кан-кан,

Задмухують свічку.

Її руки на шиї моїй - капкан,

З якого – не хочу.