Фальшивомонетчик - Александр Новиков

Самая кошмарная машина —

Это черный воронок.

Мне казалось, он проедет мимо,

Но тормознул у моих ног.

А самая хорошая машина —

Станок, штампующий рубли.

Она спешила и спешила.

И нас с ней в первой увезли.

Припев:

И вот, пути мои — неближние.

И стал задумываться чаще я,

Что за рубли свои фуфлыжные

Уселся я по-настоящему.

Уселся я по-настоящему.

Вспомнил я красивый южный пляжик,

Золоченый интерьер.

Вспомнил ту, которая не ляжет,

Если — не миллионер.

Но ее изысканное тело

Я навсегда иметь не смог —

Она и слышать не хотела,

Как надрывается станок.

Припев:

И вот, пути мои — неближние.

И стал задумываться чаще я,

Что за рубли свои фуфлыжные

Я брал любовь не настоящую.

Я брал любовь не настоящую.

Вспомнил я по камере соседа,

Говорил он часто мне:

— От красивых женщин только беды,

А при деньгах — так вдвойне.

Вспомнил я покойного папашу,

Что говорил мне наперед:

— Кто крылами часто машет,

Тот очень скоро упадет.

Припев:

И вот, пути мои — неближние.

И заблудился в темной чаще я,

Где за рубли мои фуфлыжные

Имел я жизнь не настоящую.

Имел я жизнь не настоящую.

И вот, пути мои — неближние.

И заблудился в темной чаще я,

Где за рубли мои фуфлыжные

Имел я жизнь не настоящую.

Имел я жизнь не настоящую.

Найкошмарніша машина—

Це чорна вирва.

Мені здавалося, він проїде повз,

Але гальмував біля моїх ніг.

А найкраща машина —

Верстат, що штампує рублі.

Вона поспішала і поспішала.

І нас із нею в першої відвезли.

Приспів:

І ось, шляхи мої — неближні.

І став замислюватися частіше я,

Що за рублі свої фуфлижні

Сів я по-справжньому.

Сів я по-справжньому.

Згадав я гарний південний пляж,

Золотий інтер'єр.

Згадав ту, яка не ляже,

Якщо - не - мільйонер.

Але її вишукане тіло

Я назавжди мати не зміг —

Вона і чути не хотіла,

Як надривається верстат.

Приспів:

І ось, шляхи мої — неближні.

І став замислюватися частіше я,

Що за рублі свої фуфлижні

Я брав любов не справжнє.

Я брав любов не справжнє.

Згадав я по камері сусіда,

Говорив він часто мені:

— Від гарних жінок тільки лиха,

А при грошах — так подвійно.

Згадав я покійного татка,

Що казав мені наперед:

— Хто крилами часто махає,

Той дуже скоро впаде.

Приспів:

І ось, шляхи мої — неближні.

І заблукав у темній частіше я,

Де за рублі мої фуфлижні

Мав я життя не справжнє.

Мав я життя не справжнє.

І ось, шляхи мої — неближні.

І заблукав у темній частіше я,

Де за рублі мої фуфлижні

Мав я життя не справжнє.

Мав я життя не справжнє.