Фаэтон - Александр Новиков

Вот здесь на этой шумной площади

В давно ушедшие года

Ругались пьяные извозчики,

И улыбались господа.

Кивая гривами облезлыми,

Мелькая крупами коней,

Как докатились вы, болезные,

До современных «Жигулей».

Вас смяла жизнь неумолимая,

Жестокий бешеный прогресс,

Кому дорога ваша длинная

Пришлась как раз наперерез.

И с облучками антикварными

Вы оказались невпопад

Ни одиночными, ни парными

На километрах автострад.

Колёса хрупкие со спицами

Да не боялись мостовых,

Не знали, радоваться злиться ли

На жесты глупых постовых.

И в гонках, вам совсем не свойственных,

И даже в поисках гроша,

Всегда хранили вы спокойствие

И чинный шаг, и чинный шаг.

Вы золочёными каретами

Доступны были не для всех,

Не украшали вас портретами,

Тогда ещё считалось грех.

И лошадиною упряжкою,

Себе поблажки не прося,

Тащили ношу вашу тяжкую

На подогнувшихся осях.

Вы боевыми колесницами

Кому-то виделись во сне,

И люди с царственными лицами

Вас погоняли на войне.

Вы пролетали тройкой свадебной,

Кому-то счастье подарив,

Хрипели вы с невестой краденой,

Узду до боли закусив.

Менялись вы, менялись всадники,

Сменился камень на бетон,

И нынче в будни или в праздники

Уже не встретишь фаэтон.

Сбылось великое пророчество —

Вас грубо вытеснил мотор,

И всем теперь до боли хочется

Скакать на нём во весь опор.

Как просто стать музейной редкостью,

Однажды выбившись из сил,

И удивлять столетней ветхостью

За пять копеек, гран-мерси.

И что в музеях вы наплачете

Под взгляд зевающих повес,

Вы через сотню лет проскачете,

А «Мерседес» уйдёт под пресс.

Ось тут на цій шумній площі

У минулі роки

Лаялися п'яні візники,

І посміхалися панове.

Киваючи облізлими гривами,

Мелькаючи крупами коней,

Як докотилися ви, хвороби,

До сучасних «Жигулів».

Вас зім'яло життя невблаганне,

Жорстокий шалений прогрес,

Кому дорога ваша довга

Довелася якраз навперейми.

І з опромінками антикварними

Ви опинилися невпопад

Ні одиночними, ні парними

На кілометрах автострад.

Колеса тендітні зі спицями

Так не боялися мостових,

Не знали, радіти злитися лі

На жести дурних постових.

І в перегонах, вам зовсім не властивих,

І навіть у пошуках гроша,

Завжди зберігали ви спокій

І чинний крок, і чинний крок.

Ви золоченими каретами

Доступні були не для всіх,

Не прикрашали вас портретами,

Тоді ще рахувався гріх.

І лошадиною упряжкою,

Собі поблажки не просимо,

Тягли ношу вашу тяжку

На осях, що підігнулися.

Ви бойовими колісницями

Комусь бачилися у сні,

І люди з царственними особами

Вас поганяли на війні.

Ви пролітали трійкою весільної,

Комусь щастя подарувавши,

Хрипіли ви з нареченою краденою,

Узду до болю закусивши.

Змінювалися ви, мінялися вершники,

Змінився камінь на бетон,

І нині в будні або в свята

Вже не зустрінеш фаетон.

Збулося велике пророцтво

Вас грубо витіснив двигун,

І всім тепер до болі хочеться

Скакати на ньому у весь опор.

Як просто стати музейною рідкістю,

Якось вибившись із сил,

І дивувати столітньою ветхістю

За п'ять копійок, гран-мерсі.

І що в музеях ви наплачете

Під погляд позіхають повіс,

Ви через сотню років проскачете,

А "Мерседес" піде під прес.