Это не лето - Александр Новиков

Время своё потихоньку берёт

Ловкой рукой,

Птицам назавтра опять перелёт,

Небо черкнув серой строкой.

Взмоют, покружат и вдруг на душе

Как отлегло,

Значит, мой срок на исходе уже,

И в честь него с неба тепло.

Но это не лето,

Это тепло, что вчера не убила зима,

Вместо огня по глотку

Пусть достанется всем.

Это не лето,

И потому лист кружит и кружит без ума,

И не спешит с небом расстаться уже насовсем.

Письма-заморыши издалека,

Клочья тепла,

Их на костёр не отправит рука,

Всё в них и так в угли дотла.

Их перечесть и вернуться назад

Мне не суметь,

В каждом из них вместо точки слеза

Колет и жжёт, и пытается греть.

Но это не лето,

Это тепло, что вчера не убила зима,

Вместо огня по глотку

Пусть достанется всем.

Это не лето,

И потому лист кружит и кружит без ума,

И не спешит с небом расстаться уже насовсем.

Но это не лето,

Это тепло, что вчера не убила зима,

Вместо огня по глотку

Пусть достанется всем.

Это не лето,

И потому лист кружит и кружит без ума,

И не спешит с небом расстаться уже насовсем.

Час свій потихеньку бере

Спритною рукою,

Птахам назавтра знову переліт,

Небо креслив сірий рядок.

Змиють, покружляють і раптом на душі

Як полегшало,

Значить, мій термін на виході вже,

І в честь його з неба тепло.

Але це не літо,

Це тепло, що вчора не вбила зима,

Замість вогню по ковтку

Нехай дістанеться всім.

Це не літо,

І потому лист кружляє і кружляє без розуму,

І не спішить з небом розлучитися вже назовсім.

Листи-замориші здалеку,

Клочі тепла,

Їх на вогнище не відправить рука,

Все в них і так в вугілля вщент.

Їх перерахувати і повернутися назад

Мені не¦зуміти,

У кожному з них замість точки сльозу

Коле і пече, і намагається гріти.

Але це не літо,

Це тепло, що вчора не вбила зима,

Замість вогню по ковтку

Нехай дістанеться всім.

Це не літо,

І потому лист кружляє і кружляє без розуму,

І не спішить з небом розлучитися вже назовсім.

Але це не літо,

Це тепло, що вчора не вбила зима,

Замість вогню по ковтку

Нехай дістанеться всім.

Це не літо,

І потому лист кружляє і кружляє без розуму,

І не спішить з небом розлучитися вже назовсім.