Дом под снос - Александр Новиков

Как просто, тихо, без речей,

Решился будничный вопрос:

Мой дом, теперь уже ничей,

Приговорен — идет под снос.

Еще денек — и крыша с плеч,

Сползется гусеничный лязг.

На пустыре, где стенам слечь,

Устроят бревна перепляс.

Устроят бревна перепляс.

Припев:

Где белый голубь на шесте,

Где в мае яблоня в фате,

Где звоном битого стекла —

Гляди — стрижи из-за угла,

Где по натянутой струне

Танцуют тени на стене,

И чертит, чертит детская рука

Границы мира с чердака.

Не дом — корабль кверху дном.

Один — и ты уже не флот.

Большим растерзанным окном

Кричал его беззубый рот:

«Здесь больше некому стеречь

В горошек ситцевую ночь!..

И на траву, как было, лечь,

И полететь куда-то прочь».

И полететь куда-то прочь".

Припев:

Где белый голубь на шесте,

Где в мае яблоня в фате,

Где звоном битого стекла —

Гляди — стрижи из-за угла,

Где по натянутой струне

Танцуют тени на стене,

И манит, манит пальцем на крыльцо

Кавказской пленницы лицо.

Что здесь задумано потом —

Благословенным трижды будь!

Конечно, дом, конечно, дом

Построят здесь когда-нибудь.

Каркас, затянутый в бетон,

Глаза окон — во все концы.

«А где же тот?.. А где же он?..» —

Весной замечутся скворцы.

Весной замечутся скворцы.

Припев:

Где белый голубь на шесте.

Где в мае яблоня в фате.

Где звоном битого стекла —

Гляди — стрижи из-за угла.

Где по натянутой струне

Танцуют тени на стене.

И тихо, тихо лестница-клюка

Живет под мышкой чердака.

Живет под мышкой чердака.

Живет под мышкой чердака.

Живет под мышкой чердака.

Як просто, тихо, без промов,

Вирішилося буденне питання:

Мій дім, тепер уже нічий,

Засуджений - йде під знос.

Ще день — і дах з плеч,

Сповзеться гусеничний брязкіт.

На пустирі, де стінам злягти,

Влаштують колоди перетанець.

Влаштують колоди перетанець.

Приспів:

Де білий голуб на шесті,

Де в травні яблуня в фаті,

Де дзвоном битого скла —

Дивись - стрижі з-за кута,

Де по натягнутій струні

Танцюють тіні на стіні,

І чертить, креслить дитяча рука

Межі світу з горища.

Не будинок — корабель догори дном.

Один—і ти вже не флот.

Великим роздертим вікном

Кричав його беззубий рот:

«Тут більше нема кому стерегти

У горошок ситцеву ніч!

І траву, як було, лягти,

І полетіти кудись геть».

І полетіти кудись геть».

Приспів:

Де білий голуб на шесті,

Де в травні яблуня в фаті,

Де дзвоном битого скла —

Дивись - стрижі з-за кута,

Де по натягнутій струні

Танцюють тіні на стіні,

І манить, манить пальцем на ганок

Кавказька полонянка обличчя.

Що тут задумано потім?

Благословенним тричі будь!

Звичайно, будинок, звичайно, будинок

Збудують тут колись.

Каркас, затягнутий у бетон,

Очі вікон - всі кінці.

«А де ж той?.. А де ж він?..»

Весною помітяться шпаки.

Весною помітяться шпаки.

Приспів:

Де білий голуб на шесті.

Де в травні яблуня в фаті.

Де дзвоном битого скла —

Дивись - стрижі з-за кута.

Де по натягнутій струні

Танцюють тіні на стіні.

І тихо, тихо сходи-клюка

Живе під пахвою горища.

Живе під пахвою горища.

Живе під пахвою горища.

Живе під пахвою горища.