Девушка и манекен - Александр Новиков

Девушка и манекен

С папироскою

«Дюшес» —

девушка

проносится.

Лет примерно

двадцать шесть,

пенсне

на переносице.

Не любимая

никем

(места нет

надежде!)

вдруг увидит —

манекен

в «Ленинградодежде».

Дрогнет ноготь

(в полусне)

лайкового

пальца.

Вот он девушке в пенсне

тайно

улыбается.

Ногу под ногу

поджав,

и такой

хорошенький!

Брючки в ёлочку,

спинжак,

галстушек

в горошинку.

А каштановая

прядь

так спадает

на лоб,

что невинность

потерять

за такого

мало!

Вот откинет

серый плащ

(«Выйди,

обними меня!»).

Подплывает

к горлу плач.

«Милый мой!

Любименький!»

И её со всей

Москвой

затрясёт

от судорог.

Девушка!

Он восковой.

Уходи

отсюдова!

Дівчина та манекен

З папироскою

«Дюшес» —

дівчина

проноситься.

Років приблизно

двадцять шість,

пенсне

на переніссі.

Неулюблена

ніким

(місця немає

надії!)

раптом побачить —

манекен

у «Ленінградодязі».

Здригнеться ніготь

(в напівне)

лайкового

пальця.

Ось він дівчині в пенсне

таємно

посміхається.

Ногу під ногу

підібгавши,

і такий

гарненький!

Штани в ялинку,

спинжак,

краватки

в горошинку.

А каштанова

пасмо

так спадає

на лоб,

що невинність

втратити

за такого

мало!

Ось відкине

сірий плащ

(«Вийди,

обійми мене!").

Підпливає

до горла плач.

"Милий мій!

Улюблений!»

І її з усією

Москвою

затрясе

від судом.

Дівчина!

Він восковий.

Іди

звідси!