Девочка из лета - Александр Новиков

Грянет ночь глухим дуплетом

Над погашенным двором,

А бумага вспомнит лето

Под блуждающим пером.

Ветер листья в злые клочья

Растерзает во хмелю.

Вот, теперь я знаю точно:

Я опять тебя люблю.

Вспомнил я про это,

Остальное показалось — суета.

Девочка из лета.

Девочка из лета-та-та-та-та…

Всё — как снилось, увлекая,

Так чего же надо мне?

Ты красивая такая

Танцевала при луне.

Под свирели, под басы ли,

Там, где нынче тишина,

И следы твои босые

Смыла теплая волна.

Вспомнил я про это,

Остальное показалось — суета.

Девочка из лета.

Девочка из лета-та-та-та-та…

И в руке, как нож холодный,

Я сжимал ее билет,

И змеюкой подколодной

Выползал прощальный бред,

И держала, как злой заступ,

Пыльный поручень рука

Милой девочки глазастой

До последнего гудка.

Вспомнил я про это,

Остальное показалось — суета.

Девочка из лета.

Девочка из лета-та-та-та-та…

Двор безмолвный, мне бы впору

Заблажить по всей ночи:

— Где украсть, какому вору,

От души ее ключи?!

Под аккорды, под куплеты

Чей забор перемахнуть,

Чтобы девочку из лета

Хоть на миг опять вернуть?

Вспомнил я про это,

Остальное показалось — суета.

Девочка из лета.

Девочка из лета-та-та-та-та…

Вдарить ніч глухим дуплетом

Над погашеним двором,

А папір згадає літо

Під блукаючим пером.

Вітер листя в злі шматки

Роздере в хмелі.

Ось, тепер я знаю точно:

Я знову тебе люблю.

Згадав я про це,

Решту здалося — суєта.

Дівчинка з літа.

Дівчинка з літа-та-та-та-та…

Все — як снилося, захоплюючи,

То чого треба мені?

Ти гарна така

Танцювала при місяці.

Під сопілки, під баси лі,

Там, де нині тиша,

І сліди твої босі

Змила тепла хвиля.

Згадав я про це,

Решту здалося — суєта.

Дівчинка з літа.

Дівчинка з літа-та-та-та-та…

І в руці, як ніж холодний,

Я стискав її квиток,

І зміюкою підколодною

Виповзало прощальне марення,

І тримала, як злий заступ,

Пиловий поручень рука

Мила дівчинка очувата

До останнього гудку.

Згадав я про це,

Решту здалося — суєта.

Дівчинка з літа.

Дівчинка з літа-та-та-та-та…

Двір безмовний, мені би впору

Заблагожити по всій ночі:

— Де вкрасти, якому злодії,

Від душі її ключі?!

Під акорди, під куплети

Чий паркан перемахнути,

Щоб дівчинку з літа

Хоч на мить знову повернути?

Згадав я про це,

Решту здалося — суєта.

Дівчинка з літа.

Дівчинка з літа-та-та-та-та…