Девочка-иголка - Александр Новиков

Чего тебе от жизни не хватает,

На чём тебя поймала наркота,

Душа парит, а тело пропадает,

Лишь год прошёл, а ты уже не та.

Есть прозвище тебе любовно и надолго,

В компании своей ты — девочка-иголка.

Уколется по вене, заботает по фене

Золотая молодежь покоpно и без толка,

Девочка-иголка, зачем ты вновь сюда идёшь.

Твой крепок сон, а рядом спит безбожник,

И кажется хоромами нора,

Где каждый вечер дьявольский художник

Отравленные краски подбирал.

И ангелы, что вслед кружили белой стаей,

Синими, зелёными на небе стали.

Уколется по вене, заботает по фене

Золотая молодежь покоpно и без толка,

Девочка-иголка, зачем ты вновь сюда идёшь.

Уколется по вене, заботает по фене

Золотая молодежь покоpно и без толка,

Девочка-иголка, зачем ты вновь сюда идёшь.

Уколется по вене, заботает по фене

Золотая молодежь покоpно и без толка,

Девочка-иголка, зачем ты вновь сюда идёшь.

Уколется по вене, заботает по фене

Золотая молодежь покоpно и без толка,

Девочка-иголка, зачем ты вновь сюда идёшь.

Чого тобі від життя не вистачає,

На чому тебе зловила наркота,

Душа ширяє, а тіло пропадає,

Лише рік минув, а ти вже не.

Є прізвисько тобі любовно і надовго,

У компанії своєї ти — дівчинка-голка.

Уколеться по вені, турбує по фені

Золота молодь покірно і без штибу,

Дівчинка-голка, навіщо ти знову сюди йдеш.

Твій міцний сон, а поруч спить безбожник,

І здається хоромами нора,

Де щовечора диявольський художник

Отруєні фарби підбирав.

І ангели, що слідом кружляли білою зграєю,

Синіми, зеленими на небі стали.

Уколеться по вені, турбує по фені

Золота молодь покірно і без штибу,

Дівчинка-голка, навіщо ти знову сюди йдеш.

Уколеться по вені, турбує по фені

Золота молодь покірно і без штибу,

Дівчинка-голка, навіщо ти знову сюди йдеш.

Уколеться по вені, турбує по фені

Золота молодь покірно і без штибу,

Дівчинка-голка, навіщо ти знову сюди йдеш.

Уколеться по вені, турбує по фені

Золота молодь покірно і без штибу,

Дівчинка-голка, навіщо ти знову сюди йдеш.