Чулочек - Александр Новиков

Вышел я из метро

И пошёл по центральной дороге

И случайно в толпе

Уронил свой большой кошелёк.

А как поднял глаза,

Увидал эти самые НОГИ

И я понял что нету на свете

Красивее ног.

Чулочек расписной —

Такой не спрясть ни в жизнь,

А я насквозь блатной,

Вчера откинувшись;

А я насквозь блатной,

Вчера откинувшись.

Я сказал ей слова,

И она улыбнулась мне мило,

Как должна улыбаться

Однажды злодейка-судьба.

И внутри у меня что-то

Больно и сладко заныло,

И в мозгах приключилась

Какая-то прямо стрельба.

Чулочек был на ней —

Глаз прямо не отвесть,

А я блатных блатней

На пантомимах весь,

А я блатных блатней

На пантомимах весь

И пошёл я за ней,

И глядел, и глядел ей Тайком в полу.

И она повела меня так,

Как проводят слепых.

И когда чем-то твёрдым

В парадном мне дали по кумполу,

Эти милые ножки изящно

Мне пнули поддых.

Чулочек был цветной,

А фраеров лишка.

А я насквозь блатной

Взял всех на «пёрышко»,

А я насквозь блатной

Взял всех на «пёрышко».

И сирены вокруг, и огни

Замигали, как в цирке.

А потом как обычно,

Что даже рассказывать лень.

Но когда я шагал

Коридором знакомой Бутырки,

Вспоминал почему-то

Лишь этот сиреневый день.

Чулочек тот смешной,

Что по ноге плющём.

А я насквозь блатной —

На десять лет ещё;

А я насквозь блатной —

На десять лет ещё.

Чулочек тот смешной,

Что по ноге плющём.

А я насквозь блатной —

На десять лет ещё;

А я насквозь блатной —

На десять лет ещё…

Вийшов я з метро

І пішов центральною дорогою

І випадково в натовпі

Впустив свій великий гаманець.

А як підвів очі,

Побачив ці самі ноги

І я зрозумів що немає на світі

Красивіше за ноги.

Панчоха розписної —

Такий не спрість ні в життя,

А я наскрізь блатною,

Вчора відкинувшись;

А я наскрізь блатною,

Вчора відкинувшись.

Я сказав їй слова,

І вона посміхнулася мені мило,

Як має посміхатися

Якось лиходійка-доля.

І всередині у мені щось

Боляче і солодко занурило,

І в мозках трапилася

Якась прямо стрілянина.

Панчоха була на ній —

Око прямо не відповідь,

А я блатних блатнів

На пантомімах весь,

А я блатних блатнів

На пантомімах весь

І пішов я за неї,

І дивився, і дивився їй Тайком у підлозі.

І вона повела мене так,

Як проводять сліпих.

І коли чимось твердим

В парадному мені дали по кумполу,

Ці милі ніжки витончено

Мені штовхнули дух.

Панчоха була кольоровою,

Афраєрів зайва.

А я наскрізь блатний

Взяв усіх на «пір'я»,

А я наскрізь блатний

Взяв усіх на «пір'я».

І сирени навколо, і вогні

Заблимали, як у цирку.

А потім як завжди,

Що навіть розповідати ліньки.

Але коли я  крокував

Коридором знайомої Бутирки,

Згадував чомусь

Лише цей бузковий день.

Панчоха та смішна,

Що по нозі плющем.

А я наскрізь блатною —

На десять років ще;

А я наскрізь блатною —

На десять років ще.

Панчоха та смішна,

Що по нозі плющем.

А я наскрізь блатною —

На десять років ще;

А я наскрізь блатною —

На десять років ще...