Челобитная - Александр Новиков

Молитва моя – челобитная к богу –

Не колокол, но и не звякнувший грош.

Иголка она среди колкого стога,

Но стог отгорит и иголку найдешь.

Был грешен и тем – среди грешных безличен.

Шел праведным стать, там, где праведных нет.

И там воронье в спину клювом мне тычет,

И клейма-рубцы ставит с криком на мне.

И вышло молить – не до боли в коленях.

И вышло парить – не поверх облаков.

И вышло радеть – о бездомных сиренях.

И вышло гореть – не в пожарах врагов.

Челобитная.

Улетела стаей строчек со стола,

С губ летела в небеса как птица видная.

Повторял её сто раз – знать, не дошла.

Челобитная.

Молитва моя – чолобитна до Бога

Не дзвін, але й не брязкіт гріш.

Голка вона серед колкого стогу,

Але стог відгорить і голку знайдеш.

Був грішний і тим - серед грішних безлічний.

Ішов праведним стати там, де праведних немає.

І там вороння в спину дзьобом мені тицяє,

І тавра-рубці ставить із криком на мені.

І вийшло благати – не до болю в колінах.

І вийшло парити – не поверх хмар.

І вийшло дбати – про безпритульних бузків.

І вийшло горіти – не у пожежах ворогів.

Чолобитна.

Полетіла зграєю рядків зі столу,

З губ летів у небеса, як птах видний.

Повторював її сто разів – знати, не дійшла.

Чолобитна.