Ах, Одесса!.. - Александр Новиков

У самого экватора, в портовом кабаке

Слоняется мотив дореволюционный.

И два десятка слов на русском языке

По нотам совершают в Россию моционы.

В разноязычном кашельном дыму

Скрипач — седеющий повеса.

Он верен городу родному своему,

А потому, а потому

Он через раз играет, через раз играет, через раз играет: «Ах, Одесса!»

К любой портовой девочке, любому моряку,

Когда нахлынет грусть или изменит память,

Цепляется мотив к любому языку,

И после слова «ах!..» свой город можно вставить.

Но вот фрегат взял ветер на корму

И в море — с новым интересом.

Он верен городу родному своему,

А потому, а потому

Играет парусом и флагом, парусом и флагом, парусом и флагом: «Ах, Одесса!»

За талеры, за доллары, за фунты — не рубли!

-

На тысячи манер играть горазды струны.

И лишь в один манер про краешек земли,

Куда закрыли путь, лет прожитых буруны.

Хранит смычок их целую суму —

Он верен городу родному своему,

А потому, а потому

Играет вечное, как море, вечное, как море, вечное, как море: «Ах, Одесса!»

Хранит смычок их целую суму —

Он верен городу родному своему,

А почему, а потому

Играет вечное, как море, вечное, как море, вечное, как море: «Ах, Одесса!»

Вечное, как море, вечное, как море, вечное, как море: «Ах, Одесса!»

У самого екватора, в портовому шинку

Слоняється мотив дореволюційний.

І два десятки слів російською мовою

По нотах здійснюють в Росію моціони.

У різномовному кашельному диму

Скрипаль - сивіє гульвіса.

Він вірний місту рідному своєму,

А потому, а потому

Він через раз грає, через раз грає, через раз грає: «Ах, Одеса!»

До будь-якої портової дівчинки, будь-якого моряка,

Коли нахлине смуток або змінить пам'ять,

Чіпляється мотив до будь-якої мови,

І після слова «ах!..» своє місто можна вставити.

Але ось фрегат узяв вітер на корму

І в море — з новим інтересом.

Він вірний місту рідному своєму,

А потому, а потому

Грає вітрилом і прапором, вітрилом і прапором, вітрилом і прапором: «Ах, Одесо!»

За талери, за долари, за фунти — не рублі!

-

На тисячі манер грати лади струни.

І лише в один манер про краєчок землі,

Куди закрили шлях, років прожиті буруни.

Зберігає смичок їхню цілу суму—

Він вірний місту рідному своєму,

А потому, а потому

Грає вічне, як море, вічне, як море, вічне, як море: «Ах, Одесо!»

Зберігає смичок їхню цілу суму—

Він вірний місту рідному своєму,

А чому, а потому

Грає вічне, як море, вічне, як море, вічне, як море: «Ах, Одесо!»

Вічне, як море, вічне, як море, вічне, як море: «Ах, Одесо!»