Айседора - Александр Новиков

Написал на зеркале в гримерной

Золотоголовый парень в черном,

Непомерно влюбчив, в меру пьян,

Первый на Руси, как первый в Риме,

В час признанья прима-балерине:

«Люблю Айседору Дункан».

Всех на свете баб подмять готовый,

Золотоголовый и бедовый,

Сплетней уподоблен кобелю…

Сердцу не найдя до сих отрады,

По стеклу алмазом скреб-карябал:

«Айседора, я тебя люблю…».

Русских кабаков без драк не сыщешь.

Серебро стихов — в пропойных тыщах.

Золото волос летит в стакан.

Хор цыганский весел безучастно,

И рыдает поутру участок:

«Люблю Айседору Дункан…».

Выплеснулась синь из глаз, как возглас —

Юношеский пыл — на женский возраст.

Плавает, не топится в хмелю.

Не роман — спанье при всех и в свете

Как стекло алмазом — сердце сплетни.

«Айседора, я тебя люблю…».

Что ж ты, жеребенок, бледно-розов,

Долго ли протянешь под извозом,

Непривычен к окрикам-пинкам?

Мил тебе галоп иль кнут мил злобный —

В имени ее твои оглобли:

«Люблю Айседору Дункан…».

Целый мир готовый взять на глотку,

Волоком тащимый к околотку,

Миром загоняемый в петлю…

Зеркалу свою оставил тайну

Тихо и светло, и так скандально:

«Айседора, я тебя люблю».

«Айседора, я тебя люблю».

Написав на дзеркалі у гримерній

Золотоголовий хлопець у чорному,

Надмірно закоханий, в міру п'яний,

Перший на Русі, як перший у Римі,

В час визнання прима-балерини:

«Люблю Айседор Дункан».

Всіх на світі баб підім'яти готовий,

Золотоголовий і бідний,

Плітковій уподібнений кобелю ...

Серцю не знайшовши досі втіхи,

По склу алмазом скреб-карябал:

«Айседора, я тебе люблю…».

Російських шинків без бійок не знайдеш.

Срібло віршів - в пропойних тисячах.

Золото волосся летить у склянку.

Хор циганський весел байдуже,

І ридає вранці ділянку:

"Люблю Айседору Дункан ...".

Виплеснулася синь із очей, як вигук —

Юнацький запал — на жіночий вік.

Плаває, не топиться в хмелі.

Не роман — спання при всіх і в світі

Як скло алмазом — серце плітки.

«Айседора, я тебе люблю…».

Що ж ти, лоша, блідо-троянд,

Довго чи простягнеш під візництвом,

Незвичний до окриків-стусанів?

Міл тобі галоп чи батіг милий злобний —

В ім'я її твої оглоблі:

"Люблю Айседору Дункан ...".

Цілий світ готовий взяти на горлянку,

Волоко тягнеться до колотка,

Світом, що заганяється в петлю...

Дзеркалу свою залишив таємницю

Тихо і світло, і так скандально:

«Айседора, я тебе люблю».

«Айседора, я тебе люблю».