Баллада о лицах «страдальцев» - Александр Градский

Колоски наших юных годов отшумели

Выше липы и ели над прахом отцов

Мы не спим на земле, завернувшись в шинели

Мы в шелку и в «Шанели"в ряду подлецов,

А из этого ряда куда нам податься?

Коль молчал — все одно не отмоешь клейма

Стоит только лишь раз на посулы поддаться —

Не успеешь продаться — сгниешь задарма

Как ни стараться, как ни мучиться

Лица страдальца не получится

Сколь ни рисуй себя с великими

Не станешь лучше рисовать

Кого в Христы, кого в почет ввести

Кого в листы, кого в отчетности

Кого за томные страдания

Кого потом, кого заранее

Ну, а если найдется бродяга провидец

Все декреты правительств ему нипочем

Он святыни хранил, точно сказочный витязь,

Но на муки уже обречен палачем

И на волю ему никогда не добраться

Побираться лишь, братцы, с грехом пополам

Поделом ему было с богами тягаться

Поделом.

Посмотри на лицо.

Ну, а вам…

Как ни стараться, как ни мучиться

Лица страдальца не получится

Сколь ни рисуй себя с великими

Не станешь лучше рисовать

Кого в кресты, кого в покойники

Кого в кусты, кого в полковники

Кто шел не в ногу — ног не унести

Ума немного, так за глупости

Кого в Христы, кого в почет ввести

Кого в листы, кого в отчетности

Кого за томные страдания

Кого потом, кого заранее

Ваши рожи и хари не скрыть за вуалями

Не напялишь на морду изящный сюртук

Кто из вас эпохальнее, кто гениальнее

Распознаешь не сразу, оценишь не вдруг,

Но на лицах великих морщины другие

И в других-то местах и в других сторонах

Они бросили камень.

Мы видим — круги их

Разошлись по воде — жить во все времена

Как ни стараться, как ни мучиться

Лица страдальца не получится

Сколь ни рисуй себя с великими

Не станешь лучше рисовать

Сколь ни строчи статьи да оды им

Ну, разве выползешь в «народные»

Сколь ни служи крамол искателем

Тебе писателем не стать

И к вашим памятникам, знаю я

Не зарастет тропа народная

Она на то лишь будет годная,

Чтоб на могилы наплевать

Ведь их в кресты, ведь их в покойники

Ведь их в кусты, а вас в полковники

Кто шел не в ногу — ног не унести

Ума немного, так за глупости

Кого в Христы, кого в почет ввести

Кого в листы, кого в отчетности

Кого за томные страдания

Кого потом, кого заранее.

Колоски наших юних років відшуміли

Вище липи і їли над прахом батьків

Ми не спимо на землі, загорнувшись у шинелі

Ми в шовку і в Шанелі в ряду негідників,

А з цього ряду куди нам податися?

Якщо мовчав — все одно не відмиєш тавра

Варто лише раз на посули піддатися —

Не встигнеш продатися — згниєш даремно

Як ні старатися, як ні мучитися

Особи страждальця не вийде

Скільки не малюй себе з великими

Не станеш краще малювати

Кого в Христи, кого в шану ввести

Кого в листи, кого в звітності

Кого за томні страждання

Кого потім, кого заздалегідь

Ну, а якщо знайдеться бродяга провидець

Усі декрети урядів йому дарма

Він святині зберігав, наче казковий витязь,

Але на муки вже приречений катом

І на волю йому ніколи не добатися

Жиратися лише, братики, з гріхом навпіл

Справою йому було з богами тягатися

Поділом.

Подивись на обличчя.

Ну, а вам…

Як ні старатися, як ні мучитися

Особи страждальця не вийде

Скільки не малюй себе з великими

Не станеш краще малювати

Кого в хрести, кого в покійники

Кого в кущі, кого в полковники

Хто йшов не в ногу — ніг не унести

Розуму небагато, так за дурниці

Кого в Христи, кого в шану ввести

Кого в листи, кого в звітності

Кого за томні страждання

Кого потім, кого заздалегідь

Ваші бешихи й харі не приховати за вуалями

Не натягнеш на морду витончений сюртук

Хто з вас більш епохальний, хто геніальніший

Розпізнаєш не відразу, оціниш не раптом,

Але на обличчях великих зморшок інші

І в інших місцях і в інших сторонах

Вони кинули камінь.

Ми бачимо — їхні кола

Розійшлися з води — жити у всі часи

Як ні старатися, як ні мучитися

Особи страждальця не вийде

Скільки не малюй себе з великими

Не станеш краще малювати

Наскільки ні рядки статті та оди їм

Ну, хіба виповзеш у «народні»

Наскільки служи крамол шукачем

Тобі письменником не стати

І до ваших пам'ятників, знаю я

Не заросте стежка народна

Вона на то лиш буде придатна,

Щоб на могили наплювати

Адже їх в хрести, адже їх в небіжчики

Адже їх у кущі, а вас у полковники

Хто йшов не в ногу — ніг не унести

Розуму небагато, так за дурниці

Кого в Христи, кого в шану ввести

Кого в листи, кого в звітності

Кого за томні страждання

Кого потім, кого заздалегідь.