Спортивная - Александр Градский

На снегу, на газоне, на льду ли -

Мы всё, что могли, безнадёжно продули.

Мы всё, что могли, безмятежно проспали,

Пропили, проели и прогуляли.

И песни орали, и лозунги пели,

Но Россию вперёд и в зад поимели...

И, всё-таки, через "никак", "не могу",

Мы дрались на льду, на траве и снегу.

И даже пару-тройку медалей во время имения нам всё-таки дали.

Ну вот, не по логике, а вопреки,

В глазах всего мира мы стали другие.

И даже в носу не при всех ковыряем,

И даже толчки за собою смываем.

Практически, где-то - уже мы Европа,

Но где это - где-то - не знает никто тут.

Плацдарм ли Европа для гашиша и нардов,

Иль кузница славных тренерских кадров.

Владейте же нами, голландцы, варяги,

Ведь с вами у нас одноцветные флаги.

И Питер в укор Амстердаму построен,

А кто здесь - не Питер - На выход и строем!

Того, кого знал и ценил по спортзалу,

Того, с кем сидел на соседнем горшке,

Никак невозможно отправить в опалу -

Заведовать банею в Нижнем Торжке.

На главном совете всерьёз обсуждали,

Что золота мало стране нашей дали.

Я думал, что слитки по цвету не очень,

А мне - про Ванкувер и сразу - про Сочи.

А ночью мне снится чудовищный сон -

Обама сенату вставляет пистон.

За то, что метали не тридцать, а двадцать,

И надо стремиться и тренироваться.

Но вот что забавно и даже обидно -

Мы всех победили - среди инвалидов.

В России - чем более ты изувечен -

Тем больше успешен и даже беспечен.

А если рождён ты уродом моральным,

То выберут Секретарём Генеральным.

Назначат певцом и поэтом прославят,

И стать олигархом по пьяни заставят.

Ведь нам не страшна ни чума, ни проказа,

Ведь мы одной левой всех сделаем сразу.

Без ног мы бежим, всех безногих, быстрее,

Без рук мы стреляем, всех безруких, точнее.

И вот я могу посоветовать это

Всем руководителям Спорткомитета -

И руки, и ноги себе отхуячить,

Чтоб выиграть в Сочи, а как же иначе.

На снігу, на газоні, чи на льоду -

Ми все, що могли, безнадійно продули.

Ми все, що могли, безтурботно проспали,

Пропили, проїли та прогуляли.

І пісні репетували, і гасла співали,

Але Росію вперед і в зад поимели...

І, все-таки, через "ніяк", "не можу",

Ми билися на льоду, на траві та снігу.

І навіть пару-трійку медалей під час маєтку нам таки дали.

Ну ось, не за логікою, а всупереч,

У очах усього світу ми стали інші.

І навіть у носі не при всіх колупаємо,

І навіть поштовхи за собою змиваємо.

Практично, десь - ми вже Європа,

Але де це – десь – не знає ніхто тут.

Чи Плацдарм Європа для гашишу та нардів,

Чи кузня славних тренерських кадрів.

Володійте ж нами, голландці, варяги,

Адже з вами у нас однобарвні прапори.

І Пітер докори Амстердаму побудований,

А хто тут – не Пітер – На вихід і строєм!

Того, кого знав і цінував у спортзалі,

Того, з ким сидів на сусідньому горщику,

Ніяк неможливо відправити в опалу -

Завідувати лазнею в Нижньому Торжку.

На головній раді всерйоз обговорювали,

Що золота мало нашій країні дали.

Я думав, що зливки за кольором не дуже,

А мені – про Ванкувер і одразу – про Сочі.

А вночі мені сниться жахливий сон.

Обама сенату вставляє пістон.

За те, що метали не тридцять, а двадцять,

І треба прагнути та тренуватися.

Але ось що кумедно і навіть прикро -

Ми всіх перемогли – серед інвалідів.

У Росії - чим більше ти понівечений -

Тим більше успішний і навіть безтурботний.

А якщо народжений ти моральним виродком,

То оберуть Секретарем Генеральним.

Призначать співаком і поетом прославлять,

І стати олігархом по п'яні змусять.

Адже нам не страшна ні чума, ні проказа,

Адже ми однією лівою зробимо всіх відразу.

Без ніг ми біжимо, всіх безногих, швидше,

Без рук ми стріляємо всіх безруких, точніше.

І ось я можу порадити це

Всім керівникам Спорткомітету -

І руки, і ноги собі відхуячити,

Щоб виграти в Сочі, а як інакше.