Песня о дружбе - Александр Градский

Ну и денек.

Честное слово.

Мало душе шара земного,

Судьба балует, но не всегда.

Дай руку, брат, на все года.

Камни двора, и окно и порог,

Все для того, чтоб вернутся я мог.

Слышу я друзей голоса.

Ну и денек, честное слово, мало душе шара земного.

Судьба балует, но не всегда.

Дай руку, брат, на все года.

Но, расставанье — бред.

Какой безумный выдумал его.

Но расставанья нет.

Одна любовь и больше ничего.

Ждешь или не ждешь, какая в этом разница, друзья,

Но расставанье — ложь.

Прожить без друга все равно нельзя.

Ну і день.

Чесне слово.

Мало душі кулі земної,

Доля балує, але не завжди.

Дай руку, брате, на всі роки.

Камені двору, і вікно та поріг,

Все для того, щоб повернуться я міг.

Чую я друзів голоси.

Ну і день, слово честі, мало душі кулі земної.

Доля балує, але не завжди.

Дай руку, брате, на всі роки.

Але, розлука — марення.

Який божевільний вигадав його.

Але розлучення немає.

Одне кохання і більше нічого.

Чекаєш чи не чекаєш, яка в цьому різниця, друзі,

Але розлучення — брехня.

Прожити без друга все одно не можна.