Aus Zeit erhebt sich Ewigkeit - Agrypnie

Sie dreht und dreht und dreht mich

Sie zieht und zieht und zieht mich

Nach vorn — zurück, nach vorn — zurück, nach vorn — zurück

In inn’rer Nacht, in inn’rer Nacht, sie macht mich schwindeln

Sie zerrt und zerrt und zerrt — zerrt an mir

Sie zerrt und zerrt und zerrt — zerreißt mich

Ich kann nicht, ich kann nicht, ich kann nicht

Ich wage es nicht jetzt hinzuseh’n

In Licht muss vergeh’n

Sie fließt und fließt und fließt — durch mich

Sie fließt und fließt und fließt — frisst in mir

Ich kann nicht, ich kann nicht, ich kann nicht

Ich — wage es nicht weiter zu geh’n

In Fluten muss steh’n

Ein Fluss aus dunkelndem Gestern

Strömt durch dich zu dunkelndem Morgen

Was du hälst, es schwindet

Wonach du greifst, zerrinnt

Doch in dir tief die Ewigkeit

Sie wacht an Quelle und an Meer

Sie sitzt an Flusses beiden Ufern

Erkennt und lässt dein angstvoll' Selbst

In ihre einend' Stille

Vergänglich nur die Zeit

Die zeigt mir Mal um Mal um Mal

Dass nie mein Sein vergeht

Dass Formen feiern fließend' Feste

Erhellt von dem, was tief in mir

Vergänglich nur die Zeit

Als Spiegel nackter Ewigkeit

Vergänglich nur die Zeit

Bewusste Tiefe ist und bleibt

Aus Zeit erhebt sich Ewigkeit

Вона обертається, обертається і обертає мене

Вона тягне і тягне і тягне мене

Вперед — назад, вперед — назад, вперед — назад

У внутрішній ночі, у внутрішній ночі у мене паморочиться голова

Вона тягне, тягне і тягне — тягне мене

Вона тягне, тягне і тягне — рве мене

Я не можу, я не можу, я не можу

Я не смію зараз дивитися

На світло має зникнути

Тече і тече, тече — крізь мене

Тече і тече і тече — їсть мене

Я не можу, я не можу, я не можу

Я не смію йти далі

У повені повинні стояти

Річка потемнілого вчорашнього дня

Тече крізь тебе до темного ранку

Те, що ти тримаєш, згасає

Те, до чого ти тягнешся, тане

Але глибоко в тобі вічність

Вона дивиться на весну і на море

Вона сидить на обох берегах річки

Визнайте і відпустіть себе, що вас лякає

У їхній об’єднавчій тиші

Тільки час ефемерний

Вона показує мені час від часу

Що моє буття ніколи не закінчується

Що форми вільно відзначають фестивалі

Просвітлений тим, що глибоко всередині мене

Тільки час ефемерний

Як дзеркало оголеної вічності

Тільки час ефемерний

Свідома глибина є і залишається

Поза часом виникає вічність