Am Ende der Welt - Teil 2 - Agrypnie

In den Weiten des mir fremden Landes

Verwischte das Meer die Spuren meines Weges

Als ständiger Begleiter die Einsamkeit an meiner Seite

Sirenengesang erklang im Lied der Wellen

Eines Tages stand er dort am Rand der Welt

Wie ein Monument erschin sein Schatten auf den Flsen

Die Stirn in tiefen Falten und Grau das lange Haar

Doch klar der weise Blick und in den Mundwinkeln ein Lächeln

Sein Körper glich einem Leuchtturm, der der stetigen Brandung strotzte

Welle um Welle schlug ununterbrochen gegen die schroffen Klippen

Beinahe regungslos, von rauer Gischt eingehüllt

Lag ruhend sein Blick auf die Ferne gerichtet

Es schien, als beschwöre er die Macht der Gezeiten

In meinem Kopf erklangen dröhnend mahnende Worte

Kehre den Augenblicken nicht zu schnell und sorglos den Rücken zu

Immerwährend reißt dich der Strom der Zeit in den Sog des Vergessens

Zerbrechlich wie dünnes Glas unter dem Druck von sich stützenden Händen

Die Illusion einer gleichmäßigen Beständigkeit deines Lebens

Sein Fall glich einem Apostel von der stetig rauen See unterspült

Erhobenen Hauptes hielt er die Arme weit geöffnet

Sein Antlitz verschwand in den tosenden Brandungswellen

Kaum ward der Augenblick vergangen

Erschien die Begegnung wie ein Trugbild

Versunken sein Körper in der Tiefe

Versunken der Nachhall seiner Worte

На просторах чужини

Море вкрило сліди мого шляху

Як постійний супутник, самотність поруч

Пісня сирени залунала в пісні хвиль

Одного разу він стояв на краю світу

Його тінь з’явилася на скелях, як пам’ятник

Лоб у глибоких зморшках і довге сиве волосся

Але явно мудрий погляд і посмішка в куточках рота

Його тіло було схоже на маяк, що витримує стійкий прибій

Хвиля за хвилею невпинно стукали по скелястих скелях

Майже нерухома, оповита грубими бризками

Його погляд зупинився на відстані

Здавалося, що він закликав силу припливів

Слова застереження прогриміли в моїй голові

Не повертайтеся спиною до моментів занадто швидко і недбало

Потік часу постійно тягне вас у забуття

Крихке, як тонке скло під тиском підтримуючих рук

Ілюзія рівномірності у вашому житті

Його падіння було схоже на апостола, знесеного безперервно бурхливим морем

Піднявши голову, він широко розкрив руки

Його обличчя зникло в шалених хвилях прибою

Мить ледве минула

Зустріч була схожа на міраж

Його тіло поринало в глибину

Втратили відлуння його слів