Am Ende der Welt - Teil 1 - Agrypnie

Es ist viele Jahre her, da stand ich am Ende der Welt

Mein Name erklang in der tosenden Brandung

Lockend die Stimmen, die von der Tiefe berichteten

In den uferlosen Armen der erhabenen Fremde gewogen

Gewichen die fortwährende Finsternis

Lichtüberflutt die mich treibend Strömung

Des Zweifels erhaben und im Gleichklang mit den herrschenden Gezeiten

Die Tiefe des Tals vor den Augen, verwegen der feste Schritt in die Leere

Es ist viele Jahre her, da stand ich am Ende der Welt

Rauschend der Sand in der endlosen Wüste

Verschwommen der Blick auf die flimmernde Weite

In meinen Träumen spüre ich noch immer die Umarmung

Scheint das ferne Licht noch zyklisch durch das Glas

Doch sind die Nächte schwarz und ohne Zwiegespräche

Und die Tage fallen wie die Blätter eines achtlosen Kalenders

Spurlos dieser Tage Geister für immer verschwunden

Das Gedenken dieser Tage Wunder schon lange verwelkt

Die Klinge tief im Fleisch, der Schmerz raubt die Sinne

Der Brandung letztes Echo getilgt durch weißes Rauschen

Der Zauber des Einklangs erloschen

Meines Herzens Schwere entströmt meinen Adern

Es ist viele Jahre her, da stand ich am Ende der Welt

Mein Blick fiel in die Tiefe, entlang der schroffen Klippen

Lockend die Stimmen, die noch heute von der Tiefe berichten

Минуло багато років, як я стояв на краю світу

Моє ім’я пролунало в гуркітному прибою

Привабливі голоси, що повідомляли з глибини

Затиснувся в безмежних обіймах піднесеного незнайомця

Зникла вічна темрява

Світло заливає течію, що веде мене

Над сумнівом і в гармонії з пануючими припливами

Глибина долини перед очима, сміливий крок у порожнечу

Минуло багато років, як я стояв на краю світу

У безкрайній пустелі шелестить пісок

Затуманив вид мерехтливого простору

Уві сні я все ще відчуваю обійми

Далеке світло все ще циклічно світить крізь скло

Але ночі чорні і без діалогів

А дні падають, як листя недбалого календаря

Безслідно в ці дні привиди пішли назавжди

Пам’ять про ті дні чудес давно згасла

Лезо глибоко в плоті, біль обкрадає почуття

Останній відлуння прибою стер білий шум

Згасла магія гармонії

Тяжкість мого серця витікає з моїх вен

Минуло багато років, як я стояв на краю світу

Мій погляд упав у глибину вздовж нерівних скель

Голоси, які й досі розповідають про глибини, ваблять