Auferstehung - Agrypnie

Nach schier endloser Zeit

Den beschwerlichen Weg

Aus der finsteren Tiefe gefunden

Grell blendend empfängt mich das Licht

Kaum befähigt meine Augen zu öffnen

Vom stetig belastenden Druck

Auf meinem gemarterten Körper befreit

Die Gefangenschaft der Geister der Vergangenheit

Hat endgültig ihr Ende gefunden

Beinah unmöglich der mühsame Aufstieg

Unzählige Schritte treffen ins Leere

Den Blick fest fixiert auf die Etappe dicht vor mir

Das Ziel weit jenseits der Vorstellungskraft

Jedem Absturz zum Trotz folgt prompt der nächste Aufstieg

Der Körper schwer gezeichnet ob der ewigen Strapazen

Und ganz plötzlich ohne Vorwarnung

Sehe ich den Horizont und bin nun endlich wieder frei

Beim Blick in den Spiegel

Lächelt mir mein ärgster Feind entgegen

Hält mir Tag für Tag stet meinen inneren Kampf vor Augen

Ein harter Schlag zerbricht dies Bild in tausend kleine Teile

Stück für Stück entsteht ein gänzlich neues Bild von mir

Euer ekelerregender Hohn und Gespott

Liegt mir heute noch in meinen Ohren

Jedes noch so kleine Zeichen von Schwäche

Landet als Faustschlag in meinem Gesicht

Doch wer einmal den Wind sät

Wird irgendwann auch den Sturm dazu ernten

Und das letzte was ihr jemals zu Gesicht bekommt

Ist die kalte Klinge die tief in eure Brust versinkt

Eines Tages stehst du ganz alleine am Scheideweg deines bisher vergangenen

Lebens

Blicke kurz nur zurück und lass dann dein altes Leben in der Vergangenheit

sterben

Von den Toten auferstanden, doch vernarbt und gezeichnet vom Siechtum im toten

Trakt

Den letzten noch fehlenden Schritt unternommen, der Abgrund liegt dunkel und

tief hinter dir

Auch heute verfolgt mich der lauernde Gegner noch immer hinter dem gekitteten

Spiegel

Doch das selbstsichere Grinsen des Zerrbildes ist einer steinernen Miene

gewichen

Mit jeder blutig gewonnenen Schlacht nähert sich das Ende des ewigen Krieges

Doch wie lange wirst du wirklich ruhen, bis dein Antlitz mir wieder herrisch

entgegen grinst

Von den Toten auferstanden, doch vernarbt und gezeichnet vom Siechtum im toten

Trakt

Den letzten noch fehlenden Schritt unternommen, der Abgrund liegt dunkel und

tief hinter mir

Після, здавалося б, нескінченного часу

Важкий шлях

Знайдено з темних глибин

Світло вітає мене яскравим відблиском

Ледве можу відкрити очі

Від постійного тиску

Звільнений на моєму замученому тілі

Полон привид минулого

Нарешті знайшов свій кінець

Важкий підйом був майже неможливим

Незліченні кроки ведуть у порожнечу

Мої очі твердо прикуті до сцени прямо переді мною

Мета далеко за межами уяви

Незважаючи на кожне падіння, наступний підйом слідує швидко

Тіло погано відзначене вічними труднощами

І раптом, без попередження

Я бачу горизонт і нарешті знову вільний

При погляді в дзеркало

Мій найлютіший ворог усміхається мені

Завжди нагадує мені про мою внутрішню боротьбу день за днем

Сильний удар розбиває цей образ на тисячу дрібних шматочків

Частинка за шматочком вимальовується абсолютно нова моя картина

Ваша огидна зневага і глузування

Досі в моїх вухах сьогодні

Кожна маленька ознака слабкості

Падає мені в обличчя як удар

Але хто вітер сіє

У якийсь момент також буде врожай бурі

І останнє, що ви коли-небудь побачите

Це холодне лезо, яке глибоко занурюється у ваші груди

Одного разу ти стоїш сам на роздоріжжі свого минулого життя

життя

Просто озирніться на мить, а потім залиште своє старе життя в минулому

вмирати

Воскрес із мертвих, але в шрамах і позначений хворобою мертвих

тракт

Зроблено останній відсутній крок, безодня лежить темна і

глибоко за тобою

Навіть сьогодні прихований суперник все ще йде за мною позаду зацементованого

дзеркало

Але самовпевнена посмішка карикатури — кам’яне обличчя

поступився шлях

З кожною виграною кровопролитною битвою наближається кінець вічної війни

Але скільки часу ти будеш відпочивати, поки твоє обличчя знову не стане майстерним

посміхається тобі

Воскрес із мертвих, але в шрамах і позначений хворобою мертвих

тракт

Зроблено останній відсутній крок, безодня лежить темна і

глибоко за мною