Я знаю, где живут моржи - Агния Барто

Я знаю, где живут моржи,—

Не только на воде.

Я знаю, где живут моржи,—

Они живут везде.

Есть архитекторы-моржи —

Сидят, уткнувшись в чертежи,

И есть водители-моржи,

И есть родители-моржи.

И я знаком

С одним моржом.

Где он живет?

На суше.

Над нами,

Выше этажом.

Его зовут

Андрюшей.

Он взрослый, ходит в институт,

И у него усы растут.

Бегут прохожие дрожа,

Подняв воротники,

А для Андрюши, для моржа,

Все это пустяки.

Не зря зовут его моржом:

В мороз, в любую пору,

Толпой мальчишек окружен,

Он — раз!

— с разбегу

В прорубь!

А мы любуемся моржом,

Его одежду стережем.

Он вылезать не хочет, нет!

Не холодно Андрюше.

А я стоял, тепло одет,

И отморозил уши.

Я знаю, де живуть моржі.

Не лише на воді.

Я знаю, де живуть моржі.

Вони живуть скрізь.

Є архітектори-моржі.

Сидять, уткнувшись у креслення,

І є водії-моржі,

І є батьки-моржі.

І я знайомий

З одним моржем.

Де він живе?

На суші.

Понад нами,

Вище поверхом.

Його звуть

Андрійка.

Він дорослий, ходить до інституту,

І в нього вуса ростуть.

Біжать перехожі тремтячи,

Піднявши коміри,

А для Андрійка, для моржу,

Все це дрібниці.

Не дарма звуть його моржем:

У мороз, будь-якої пори,

Натовпом хлопчаків оточений,

Він – раз!

- З розбігу

У ополонку!

А ми милуємося моржем,

Його одяг стережемо.

Він вилазити не хоче, ні!

Не холодно Андрієві.

А я стояв, тепло одягнений,

І відморозив вуха.