У меня веснушки - Агния Барто

— Почему ты так грустна?

—

Машеньку спросила я.

И ответила она:

— Я же некрасивая.

У меня же на носу

Рыжие веснушки,

Портят всю мою красу

Рыжие веснушки.

Я их тру, я их свожу,

Я от них с ума схожу!

Даже Петя Соколов

Не нашел хороших слов

Для такой дурнушки...

Постоял — и сразу прочь.

Мне ничем нельзя помочь,

У меня веснушки.

Я их тру, я их свожу,

Я от них с ума схожу!

А в один из летних дней

Стало мне еще грустней.

Шла зеленым садом,

Вижу — Петя Соколов.

Он высок и чернобров,

С ним девчонка рядом.

Между прочим, на носу

У нее веснушки,

Портят всю ее красу

Рыжие веснушки.

Почему же Соколов

Говорит ей столько слов?

— Чому ти така сумна?

-

Машеньку спитала я.

І відповіла вона:

— Я ж некрасива.

У мене ж на носі

Руді ластовиння,

Псують всю мою красу

Руді ластовиння.

Я їх тру, я їх свожу,

Я від них божеволію!

Навіть Петя Соколов

Не знайшов добрих слів

Для такої дурниці...

Постояв — і одразу геть.

Мені нічим не можна допомогти,

У мене ластовиння.

Я їх тру, я їх свожу,

Я від них божеволію!

А в один із літніх днів

Стало мені ще сумніше.

Ішла зеленим садом,

Бачу - Петя Соколов.

Він високий і чорнобрів,

З ним дівчисько поруч.

Між іншим, на носі

У неї ластовиння,

Псують всю її красу

Руді ластовиння.

Чому ж Соколов

Чи каже їй стільки слів?