Горе-следопыты - Агния Барто

Прямо в школу следопыты

Ветерана привезли.

Ветеран полузабытый

Жил от города вдали.

Вдруг, негаданно, нежданно,

В тихом доме у реки

Разыскали ветерана

Следопыты-пареньки.

Был старик слегка простужен,

Был в постели обнаружен.

Но, увидев деток милых,

Ветеран сказал: — Ну что ж,

Отказать я вам не в силах,

Дорогая молодежь!

Говорят, что после сбора

Он опомнился не скоро,

Долго кашлял ветеран

И вздыхал по вечерам.

А ребята-следопыты

Сразу стали знамениты

И о трудностях похода

Разнесли повсюду весть.

(Был для них автобус подан,

Оставалось—только сесть.)

Сам вожатый утром рано

Ездил поездом в совхоз,

Точный адрес ветерана

Он готовенький привез.

Но они, по крайней мере,

Колотили сами в двери,

Ветерана снаряжали,

Сами под руки держали.

Говорят, что после сбора

Он опомнился не скоро.

Прямо до школи слідопити

Ветерана привезли.

Ветеран напівзабутий

Жив від міста вдалині.

Раптом, несподівано, несподівано,

У тихому будинку біля річки

Розшукали ветерана

Слідопити-хлопці.

Був старий злегка застуджений,

Був у ліжку виявлений.

Але, побачивши діток милих,

Ветеран сказав: - Ну що ж,

Відмовити я вам не в змозі,

Дорога молодь!

Говорять, що після збору

Він схаменувся не скоро,

Довго кашляв ветеран

І зітхав вечорами.

А хлопці-слідопити

Відразу стали відомі

І про труднощі походу

Рознесли всюди звістку.

(Був для них автобус подано,

Залишалося тільки сісти.)

Сам вожатий вранці рано

Їздив поїздом до радгоспу,

Точна адреса ветерана

Він готовий привіз.

Але вони принаймні

Били самі в двері,

Ветерана споряджали,

Самі під руки тримали.

Говорять, що після збору

Він схаменувся не скоро.