Across The Bridge - Sopor Aeternus & The Ensemble Of Shadows

From far beyond the veil of sleep

Some ancient voice does seem

To whisper my forgotten name

Weakly, yet solemnly.

So remotely that one might think

It had been but a dream,

Echo of some illusive call

Of fleeting memory.

Yes, to believe such vain idea

No problem it would be,

If there was not this inscrutable

Unrest within me…

As if out of the deepest sea

Some creature seeks to rise,

To wish its long denied existance

Back into my life.

My secret name is whispered

By a half-forgotten sigh

And out of nothing, across my face,

Which is all petrified.

Hot tears are running without end.

A deeply troubling pain

Pulls me together inwardly,

To be no more the same…

From far beyond the veil of sleep

Some tune, ne’er before heard,

Is trav’lling on a fragile breath,

To shake my frozen world.

Далеко за завісою сну

Здається, якийсь старовинний голос

Щоб прошепотіти моє забуте ім’я

Слабо, але урочисто.

Так віддалено, що можна подумати

Це був лише сон,

Відлуння якогось примарного дзвінка

Швидкої пам’яті.

Так, повірити такій марній ідеї

Це не буде проблемою,

Якби не було цього незрозумілого

Неспокій всередині мене…

Ніби з найглибшого моря

Якась істота прагне піднятися,

Бажати його довгого заперечення існування

Повернутись у моє життя.

Моє таємне ім’я шепчуть

Напівзабутим зітханням

І з нічого, через моє обличчя,

Який весь скам’янів.

Гарячі сльози течуть без кінця.

Глибоко тривожний біль

Збирає мене всередину,

Щоб більше не був таким…

Далеко за завісою сну

Якусь мелодію, яку раніше не чув,

Він мандрує на тендітному подиху,

Щоб похитнути мій заморожений світ.