Á propos de pommier - Charles Aznavour

Un jour le bon Dieu, le front soucieux

Se dit: «Mon vieux, ton grand ciel bleu n’a rien de rose»

Plus j’y réfléchis, plus je me dis

Qu’il manque ici un paradis, ou autre chose

Il fit tant et bien, avec ses mains

Et presque rien, un un peu moins

D’une semaine

Qu’il avait créé les champs, les prés

L’hiver, l'été, et aussi les

Formes humaines

Il les convoqua, leur dit: «Voilà

Avec tout ça vous n’avez qu'à…

Vivre tranquilles

Je vous en fais don, tout y est bon

Mais attention, à condition

D'être dociles

Et de me faire la promesse

De ne pas toucher au pommier

Non, de ne pas toucher au pommier

Non, non, de ne pas toucher au pommier»

Le bon Dieu parti, Adam se dit

Ben mon ami t’es mieux ici

Que dans une usine

T’as une poupée, une beauté, qui est roulée

Comme pour tourner à la Goldwine

Et ce brave Adam passait le temps

En souriant, béatement

Comme bien des hommes

Sans avoir idée que sa moitié

Puisse flirter avec un r’pré…

…sentant en pommes

Ève trouvait charmant et affolant

Ce beau Tarzan, nommé Serpent

Dit à sornettes

Qui sut l’envoûter, la fasciner

Lui faire croquer dans la pomme

Et perdre la tête

Au point d’oublier sa promesse

De ne pas toucher aux pommiers

Et non, de ne pas toucher aux pommiers

De ne pas toucher aux pommiers

Et, pas toucher aux pommiers

Tout commence ici, Eve en folie

Prit un beau fruit, et le tendit

À son p’tit homme

Et ce brave Adam, toujours confiant

À belles dents, mordit dedans

Comme une pomme

Lorsque Dieu l’appris, avec mépris

Il leur a dit: «Plus d’paradis, non

Je vous condamne

À vivre et lutter, à travailler hiver, été»

Et tout ça c’est à cause d’une femme

C’est ainsi depuis que va la vie

Même aujourd’hui, l’homme est trahi

Dans l’ignorance

Et le vieux pommier presque oublié

Est remplacé par le péché

De complaisance

Car les femmes tiennent leur promesse

De ne pas toucher aux pommiers

Non, de ne pas toucher aux pommiers

Car, elles préfèrent goûter au péché

C’est si doux, c’est si doux

De goûter au pêché

Ah, c’est si doux, c’est si doux

Si doux, goûter au pêché

De goûter au pêché

Одного разу, Господи, стурбований чоло

Сказав собі: «Хлопче, у твоєму великому блакитному небі немає нічого рожевого»

Чим більше я думаю про це, тим більше кажу собі

Чи то тут не вистачає раю, чи ще чогось

Він зробив так і так, руками

І майже нічого, трохи менше

Один тиждень

Що він створив поля, луки

Зима, літо, а також

людські форми

Він покликав їх, сказав їм: «Ось

З усім цим потрібно просто...

Живіть у мирі

Даю тобі, все добре

Але будьте обережні, за умови

Бути слухняним

І змусьте мене пообіцяти

Не торкатися яблуні

Ні, не торкатися яблуні

Ні, ні, не торкатися яблуні»

«Добрий Господь пішов», — думає Адам

Ну, друже, тобі тут краще

Чим на заводі

У вас є лялька, красуня, яку катають

Як обертання Голдвайна

І цей хоробрий Адам скорочував час

Усміхаючись, блаженно

Як і багато чоловіків

Не знаючи, що його половинка

Може фліртувати з r'pré...

… пахне яблуками

Єва вважала це чарівним і шаленим

Той красень Тарзан на ім’я Змія

Сказав дурниці

Хто вмів її приворожити, зачарувати

Вкуси йому яблуко

І втратити розум

До того, що забув свою обіцянку

Щоб яблуні не торкалися

І ні, не чіпати яблуні

Щоб яблуні не торкалися

І не чіпайте яблуні

Все починається тут, Божевільна Єва

Взяв гарний плід і простягнув його

До її маленького чоловічка

І той хоробрий Адам, завжди впевнений у собі

З красивими зубами, вгризався в нього

як яблуко

Коли Бог дізнався про це, з презирством

Він сказав їм: «Немає більше раю, ні

я вас засуджую

Жити і боротися, працювати взимку, влітку»

І це все через жінку

Так було відколи життя

Навіть сьогодні чоловіка зраджують

в незнанні

І майже забута стара яблуня

Замінюється гріхом

Для зручності

Тому що жінки виконують свою обіцянку

Щоб яблуні не торкалися

Ні, не чіпати яблуні

Тому що вони воліють скуштувати гріх

Це так солодко, це так солодко

Скуштувати гріх

Ах, це так мило, це так мило

Такий солодкий, смак гріха

Скуштувати гріх