…смеялись дети - Калинов Мост

… Смехом свеченный, брызги звал извечь

В день чужих затей, в скалах выгранил,

Плески плеч твоих, чуб крылом задел.

Окольчуженный, цветом щек горчу, —

Падал горстью петь.

Неразгаданный, дно таила гать, —

Хвост рассек ступень.

Распятый в снах, теперь никто не спросит,

Как умел встречать дождями осень,

Греть травой обрывы рек.

Брить тугой колчан ветрами,

Долей брать ладонь ульчан,

Прощать молвой, роднить тропой.

Ребром телег.

Невестить перья по хребту коврами храбрым,

Заклинать лапту в осколки мудрых: «Верь»,

Вить гнезда в голосах.

Был бы только взгляд подарен,

Как весной в дозор удалый сел озера

Отыскал в сухих глазах.

Смеялись дети нам в ответ

И было так светло, что вязью Вед темнели губы,

Хлопьями пьянел закат.

Звенели алым небеса рябин,

В волокнах талых стыл мазар, молчали ножны,

Сивый ус кусал казак.

… Сміхом свічений, бризки кликав відвіч

У день чужих витівок, у скелях вигранив,

Плески плечей твоїх, чуб крилом зачепив.

Окольчужений, кольором щік гірчу, —

Падав жменю співати.

Нерозгаданий, дно таїла гать, —

Хвіст розсік ступінь.

Розп'ятий у снах, тепер ніхто не спитає,

Як умів зустрічати дощами осінь,

Гріти травою урвища річок.

Голити тугий сагайдак вітрами,

Долей брати долоню ульчан,

Прощати поголос, ріднити стежкою.

Ребром возів.

Невестить пір'я по хребту килимами хоробрим,

Заклинати лапту в осколки мудрих: «Вір»,

Вити гнізда в голосах.

Був би тільки погляд подарований,

Як навесні в дозор завзятий сіл озера

Знайшов у сухих очах.

Сміялися діти нам у відповідь

І було так світло, що в'яззю Вед темніли губи,

Пластівцями п'янів захід сонця.

Дзвонили червоні небеса горобини,

У волокнах талих стилів мазар, мовчали піхви,

Сивий укусав козак.