Баллада о музыканте - Виктор Луферов

В колодезный квадрат двора

пришёл к нам музыкант с утра

ах боже мой

и в равнодушной тишине

запел о птицах и огне

и о любви одной.

Он о закрытом спел окне

он спел о бешеном коне

ещё он спел

о иве женщине одной

как плачет ива над рекой

ещё о том

как он безмерно одинок

как падает к ногам цветок

ещё о том

как стены старые темны

как серебрит их свет луны

ещё о том

как в битве был король убит

и наголову был разбит

его гвардейский полк

как плача мчался вдаль гонец

и сердце билось как птенец

и музыкант умолк.

И окна взглядом он обвёл

одно из двух я плохо пел

ты плох певец

или черствей я не встречал

чем в этом чёртовом дворе

людских сердец

как глухо голос здесь звучит

как окон мертвенно стекло,

но боже мой

как вздох раскрылось вдруг окно

и сердце радостью такой обволокло

и сверху женщина глядит

к его ногам летит цветок

ах боже мой

ведь ты теперь мой музыкант

глаза от радости закрой

не ради нот

ты пой на окна не смотри

лицо ты к небу запрокинь

ах боже мой

как стены старые темны,

но над твоею головой

такая синь.

и он запел день промелькнёт

взойдёт вечерняя звезда

закроется окно

ведь в этом чёртовом дворе

спокон веков и навсегда

так заведено.

Сквозь арку тёмную уйду

цветок подаренный храня,

но боже мой

в конце булыжной мостовой

всегда бросает в дрожь, а здесь

здесь вспомнят про меня.

И он цветок с земли поднял

и в арку тёмную шагнул

и вот уж разобрать с трудом

сквозь толщу каменных домов

и уличный тяжёлый гул

что он поёт о том

как музыкант пришёл с утра

в колодезный квадрат двора

ах боже мой

и в равнодушной тишине

запел о птицах и огне

и о любви одной.

У колодезний квадрат двору

прийшов до нах музикант з ранку

Ах, Боже мій

і в байдужій тиші

заспівав про птах і вогне

і про любові одного.

Він про закритому заспівав вікні

він заспівав про шаленого коня

ще він спів

про іву жінці однієї

як плаче верба над річкою

ще про том

як він безмірно самотній

як падає до ног квітка

ще про том

як стіни старі темні

як срібло їхнє світло місяця

ще про том

як у битві був король убитий

і вщент був розбитий

його гвардійський полк

як плачучи мчав у далечінь гонець

і серце билося як пташеня

і музикант замовк.

І окна поглядом він обвів

одне з двох я погано співав

ти поганий співак

або черств я не зустрічав

чим у цьому чортовому дворі

людських сердець

як глухо голос тут звучить

як вікон мертве скло,

але боже мій

як зітхання розкрилося раптом вікно

і серце такою радістю обволокло

і зверху жінка дивиться

до його ніг летить квітка

Ах, Боже мій

адже ти тепер мій музикант

очі від радості закрий

не ради нот

ти спів на вікна не дивися

обличчя ти до неба закинь

Ах, Боже мій

як стіни старі темні,

але над твоєю головою

така синь.

і он заспівав день промайне

зійде вечірня зірка

закриється вікно

адже в цьому чортовому дворі

споконвіку і назавжди

так заведено.

Крізь арку темну піду

квітка подарована зберігаючи,

але боже мій

в кінці бруківки

завжди кидає в тремтіння, а тут

тут згадають про мене.

І он квітка із землі підняв

і в арку темну зробив крок

і ось вже розібрати з трудом

крізь товщу кам'яних будинків

і вуличний важкий гул

що він співає про том

як музикант прийшов з ранку

в колодезний квадрат двору

Ах, Боже мій

і в байдужій тиші

заспівав про птах і вогне

і про любові одного.