Встреча - Виктор Луферов

Ну, здравствуй, солнцем залитый перрон.

Я прибыл в счастья своего столицу.

Пусть катится обратно мой вагон

Туда, куда уж мне не взвратиться.

Я налегке сбежал из той страны,

Где не хватало мне и воздуха и солнца,

Где песни так тоскливы и темны,

Как взгляд на мир сквозь пыльное оконце.

А здесь шел дождь, и дышится легко,

И на асфальте черном нежно лужи тают.

И в поволоке даль, но видно далеко,

И в облаках влюбленные летают.

Горсть редких слов в шкатулке — весь мой скарб.

В моей руке — один цветок легко ранимый.

И как твердит молитву беглый раб,

О, так твое твержу, любовь, я имя.

Я все сменял на твой свободный плен.

О возвращении не может быть и речи.

И ты виновницей чудесных перемен

В крылатом платье мне летишь навстречу.

Ну, привіт, сонцем залитий перон.

Я прибув у щастя свого столицю.

Нехай котиться назад мій вагон

Туди, куди вже мені не повернутись.

Я легко втік із тої країни,

Де не вистачало мені і повітря і сонця,

Де пісні так тужливі і темні,

Як погляд на світ крізь запорошене віконце.

А тут йшов дощ, і дихається легко,

І на асфальті чорному ніжно калюжають.

І в поволоки далечінь, але видно далеко,

І в хмарах закохані літають.

Жменя рідкісних слів у скриньці — весь мій скарб.

У моїй руці одна квітка легко ранима.

І як твердить молитву раб-втікач,

О, так твоє тверджу, кохання, я ім'я.

Я все змінював на твій вільний полон.

Про повернення не може бути і промови.

І ти винуваткою чудесних змін

У крилатій сукні мені летиш назустріч.