The Holy Sonnets of John Donne, Op. 35: Sonnet X: Death, be not proud - Steuart Bedford, Philip Langridge, Бенджамин Бриттен

Death be not proud, though some have called thee

Mighty and dreadfull, for thou art not soe,

For those whom thou think’st thou dost overthrow,

Die not, poore death, nor 1 kill mee.

From rest and sleepe, which but thy pictures be,

Much pleasure;

then from thee, much more must flow,

And soonest our best men with thee do goe,

Rest of their bones, and souls deliverie.

Thou art slave to Fate, Chance, kings and desperate men,

And dost with poyson, warre, and sickness dwell,

And poppie, or charmes can make us sleepe as well

And better than thy stroake;

why swell’st thou then?

One short sleepe past, wee wake eternally,

And death shall be no more;

Death, thou shalt die.

Смерть не гордися, хоч дехто кликав тебе

Могутній і страшний, бо ти не такий,

Для тих, кого ти думаєш, що скидаєш,

Не вмирай, бідна смерть, і не вбивай мене.

Від відпочинку і сну, які, крім твоїх картин,

Велике задоволення;

тоді від тебе має витікати набагато більше,

І якнайшвидше наші кращі люди з тобою підуть,

Залишок їх кісток і доставлення душ.

Ти раб долі, випадковості, королів і відчайдушних людей,

І живуть з отрутою, війною і хворобою,

І мак, або чари, також можуть примусити нас спати

І краще, ніж твій штрих;

чому ж ти тоді пухнеш?

Один короткий сон минулий, ми прокидаємося вічно,

І смерті більше не буде;

Смерть, ти помреш.